Твір на тему: «Артюр Рембо – «бунтівний геній»


Рейтинг твору 4.03 на основі 30 голосів


Творча діяльність та життя Артюра Рембо було суперечливим та швидкоплинним. Він, як яскрава комета, промайнув на обрії символізму та залишив після себе яскравий зоряний слід, не розгаданий й досі. Але, як казав Й. Мандельштам, дуже важко йти по зорях до Рембо, це нелегке завдання для душі. За часи своєї творчої діяльності Рембо зумів пережити знаменну творчу еволюцію, динамічну і стрімку, яка чітко розділилася на три етапи.

Артюр Рембо був розчарований життям, але сенс буття він прагнув знайти через поетичну творчість, він шукав нові її можливості і нові межі. Мабуть, якби йому не вдалося відкрити цю теорію, він зовсім би кинув писати. Рембо прагнув знайти таке слово, яке було б доступне усім читачам, крім того, він критично відносився до теорії ясновидіння в поезії. Рембо щиро вірив, що настане час мови, яка вбере в себе всі кольори, звуки і запахи. Ця поезія поєднає в собі найважливіші думки сучасності і примусить рухатися вперед.

Метою поетичної творчості Артюра Рембо було досягнення дивовижного розладу почуттів, які межували з галюцинаціями. Його поезії нагадують нестяму, під час якої устами поета промовляє якесь дивовижне божество. У поета цим божеством була інтуїція і підсвідомість. У своїх поетичних творах він відображував видіння і видива, які виникали у нього під час досягнення невідомого, навіть втративши глузд і не розуміючи зміст та сенс своїх видінь.

Звук і колір у творчості Артюра Рембо гармонійно пов’язані. Асоціація між слуховими і зоровими враженнями, фізична шкала кольорів у поезіях Рембо принципово відрізняються від звукової шкали типових ліричних творів тогочасних поетів.

Найяскравішим прикладом творчості Артюра Рембо є цикл його поезій під назвою «Осяяння». Слід зазначити, що за своє життя талановитий поет випустив тільки одну книгу віршів у прозі під назвою «Сезон у пеклі» і кілька поезій. Книга стала справжнім криком душі, зневірою у життя, зойком людини, яка вже не розраховувала на чиюсь допомогу і кликала когось невідомого у всесвіті. «Приходьте всі, навіть маленькі діти, щоб я зміг втішити вас, роздати вам своє серце, прекрасне серце! Прийдіть, бідаки, робітники! Я не хочу молитов, вистачить мені вашої довіри, вона дасть мені щастя». Артюр Рембо до життєвого експерименту підійшов з граничним словом: порожнеча – це внутрішнє спустошення і кінець…