Твір на тему: «Алегоричний зміст романтичної балади Євгена Гребінки «Човен»
Художня література, на відміну від інших видів мистецтва, послуговується художніми образами, що є особливою формою відображення дійсності. Особлива письменницька манера створення поезії чи прози повністю індивідуалізує створені ним образи. У своїй романтичній баладі «Човен» Євген Гребінка за допомогою образу-пейзажу порушив проблему стійкості людини у неспокійному світі. Завдяки «магічній» музичності твору читається твір емоційно, життєствердно. Його балада — алегоричний твір, образи якого кожен може трактувати по-своєму.
Починається балада описом моря, над яким піднімається буря. Недарма кажуть, що біда не приходить сама — ніби один за одним зривається сильний вітер, піднімаються хвилі, темніє море, насупились хмари, гуркотить грім. Ці образи символізують життя в його проявах, хоч і не надто приємних. Далі автор вводить новий образ у твір — човен. Саме човен став символом долі людини. Адже човном можна й керувати, а можна й пустити на самохід. Ліричний герой твору не помітив, як його човен відплив у відкрите море. Як і сам човен, герой потрапив у бурю подій, які захопили його, у які він нирнув з головою. Проте, як виявилось, самому дуже складно справитись з життєвими труднощами, з страшною бурею. Потрібно мати хоча б найменшу підтримку, хоч одне весельце, хоч одну близьку людину поряд. Поки скаженіла буря, на морі не було видно жодного іншого човна. Так буває і в житті, раптом коли тобі потрібна допомога, усіх зникають, наче ти й справді цілком самотній на цій планеті.
Та рано чи пізно буря має затихнути… Так і сталося: хвилі вляглися, життя стало спокійнішим. І от на обрії знову з’явилися байдаки (більші за човен, та ніхто не наважився вийти в таку бурю в море). Проте з’явилися вони запізно, від човна ліричного героя, від його життя залишились тільки тріски. Доля зламана, човен розбитий, його зламали хвилі, долю розбили проблеми, які нещадно вдаряли об борти.
В останній строфі балади автор розкриває читачеві усі карти: море — це насправді білий світ, життя, а човен — це він сам, який спочатку боїться бурхливою води, а потім наважується попрощатись з спокоєм і піддатись морю.
Художні образи в баладі Євгена Гребінки об’єднали в собі загальне й часткове, узагальнення та індивідуалізацію. Читач розуміє, що скоріше за все прототипом ліричного героя є сам автор, але багато в чому може впізнати й себе.