Стислий переказ твору «Свіччине весілля» Іван Кочерга
Передмова
У передмові автор говорить, чим його приваблює мотив «заборони світла». Іван Кочерга бачить у ньому можливість змалювати міське життя і соціальну боротьбу. Литовські князі забороняли вмикати в будинках світло ще в п’ятнадцятому та шістнадцятому століттях. Кияни намагалися протидіяти цьому. Їхня боротьба була безуспішною, тому виникли протести. Письменник радіє можливості зобразити боротьбу городян за свої права. Магдебурзьке право сприяло розквіту Києва. Від заборони світла найбільше потерпали трудові верстви населення. Існує відомий київський звичай першого вересня «женити свічку». Автор спробував зобразити таке весілля в боротьбі ремісників за світло. У центрі поеми стоїть ремісник-зброяр Свічка. Інсценізується стародавній весільний ритуал. У ті часи Київ відновлювався після руйнувань Менглі-Гірея. Міське життя зосередилося на Подолі. На місці сучасного Київенерго був Магістрат. Західніше Подолья знаходилася гора Вздихальниця, а на ній — Київський замок. Вулиця Копирів Кінець була на дорозі між Горою і Подольєм. Там мешкає героїня п’єси — Меланка. Помешкання гончарів і кожум’як знаходилися у вбогому передмісті Кожум’яки. Там живе і змальований у п’єсі Чіп. Мешканці передмістя завжди являли собою опозицію литовській владі. Для того, щоб врятувати Свічку, Меланка мала пройти дорогу з гори на Житній торг. Інші дороги були коротші, але більш небезпечні. Замок був резиденцією литовського воєводи. Місця, де відбуваються дії п’єси: перша дія — у Копиревому Кінці, друга і четверта — у замку на горі, третя — у Магістраті, п’ята — на одній із подольських вулиць. Образ Меланки, дівчини з ліхтарем, є символом України. Створення цього образу Іван Кочерга вважає кращим досягненням у своєму літературному житті.
ДІЯ ПЕРША. ВІДМІНА ПЕРША
І
Київ 1506 року. Копирів Кінець з Меланчиною хатою. Вечір. Осінь. Пріся співає з дівчатами. Входить Коляндра — худий шкутильгаючий кравець. Він запитує, чому дівчата співають сумні пісні. Тоді вони починають вирішувати, що веселе можна заспівати. Зупиняються на пісні про свічку. Коляндра залицяється до дівчат. Він згадує про заборону на світло, всі інші теж починають це обговорювати. Потім подруги розбиваються на два гуртки і починають пісню про свічку. Все це слухає Козеліус — городський писар. Він називає пісню «непристойною», адже у ній засуджується влада. Коляндра обурюється, що про світло вже навіть співати не можна. Козеліус погрожує йому тюрмою. Дівчата просять у писаря вибачення, він їх пробачає та хапаючи цілує. Вони розбігаються.
ІІ
З хати виходить Меланка. Вона дуже вродлива. Пріся з дівчатами жаліється їй на писаря та запрошує співати. Тепер Козеліус вимагає поцілувати Меланку, щоб дозволити іншим співати пісні. Меланка дає йому відсіч. Козеліус їй погрожує. Коляндра захоплюється Меланкою. Дівчина говорить дівчатам, що її мати захворіла. У Меланки погане передчуття. Пріся запевняє її, що все буде добре.
ІІІ
З’являється юрба робітників. Кожум’яка Чіп скаржиться на тяжку працю в цеху. Кушнір Балабуха скаржиться на низьку платню. Коляндра запитує, як Магістрат міг таке допустити. Чір говорить, що не збирається працювати на воєводу. Їх розмову підслуховує Козеліус. Цеховики продовжують свої скарги. На їх думку, їх тримають за рабів. Коли виходить Козеліус, вони гримають на нього. Чоловіки не можуть зрозуміти, де взяти стільки часу, щоб виконати всі замовлення. Всі говорять, що це знущання та насилля над ними. Адже від них вимагають покинути свої справи і працювати на воєводу. Більш того, не можна запалювати світло. Ночами ходять спеціальні люди, що перевіряють, чи не горить де каганець. Якщо знайдуть у когось, то заставляють сплачувати величезний штраф. Пріся розповідає, що вчора застукали з вогнем кушніра Журбу. Юрба кричить, що досить таке терпіти.
IV
Виходить пані Гільда і її служниця Ульріка. Цеховики розступаються. Козеліус вклоняється дружині воєводи. Чути ловецькі сурми. Повертається воєвода з полювання. Гільда зітхає, що чоловікові важливіші мисливські пси, а не вона.
V
Дівчата розбігаються. З’являються Воєвода і рицарі зі здобиччю. Воєвода дивується Гільді. Та говорить, що їх зустріч випадкова. Чоловік їй дорікає, що товариство простолюдинів їй цікавіше, ніж рицарі. Вона говорить, що любить чесних людей. Воєвода кидає дружині, що її вабить болото. Вона ж не соромиться свого робітничого походження. Гільда з Ульрікою йдуть геть. Чіп називає Воєводу з його компанією гнобителями. Разом з Воєводою їхав пан Ольшанський. Він запитує Козеліуса, чи не знає той Меланку. Писар обіцяє все йому розповісти. Ольшанський захоплюється красою Меланки. Він хоче зробити її своєю.
VI
Виходить Іван Свічка, молодий майстер. Він хоче йти до Меланки. До нього кидаються товариші. Вони запитують про нинішнє життя цехів. Меланка рада бачити свого коханого. Пріся обговорює з дівчатами Ольшанського. Вони помітили, як він дивився на Меланку. Свічка запитує, що то за пан. Цеховики говорять, що в замку всю ніч буде гуляння. Свічка засмучений, адже робітники будуть сидіти у темряві. Чіп також вже не може цього терпіти. Коляндра скаржиться разом з усіма. Передерій згадує про грамоту, що дозволяє палити світло. Грамоту цю тримає у себе воєвода. Місто вже сім років не знає вечорниць та гулянок. Передерій сліпий. Капуста згадує. Яким гарним майстром той був раніше. Передерій розповідає, що через свою роботу при темряві він зіпсував зір. Свічка хоче силою забрати грамоту у воєводи. Чіп з ним погоджується. Молодий майстер хочу боротьбою здобути світло. Усі його підтримують Вони збираються йти до війта.
VII
Смеркається. Меланка йде до хати. Виходить війт Шавула. Разом з ним чернець Симеон. Вони обидва гладкі. Війт запитує, чому тут всі зібрались. Чіп дорікає йому за світло. Шавулі зовсім не соромно. Він розповідає про свої розкішні вечері зі смачним вином. Чернець йому піддакує. Чіп обурений, що їм немає діла до людей. Він запитує, де грамота князя. Виявляється, що вона у замку Воєводи. Свічка запитує, як війт міг таке допустити. Шавула не розуміє їхніх дорікань. Йому важливіший власний добробут. Юрба сварить Шавулу. Вони називають його кривдником. Їм не потрібен такий війт. Шавула просить вибачення. Він обіцяє піти до воєводи за привілеями для цеховиків. Цеховики збираються завтра до магістрату. Вони більше не будуть працювати на пана.
ВІДМІНА ДРУГА
Пройшла година. Стемніло. У замку горять вогні. У місті темно.
І
Свічка співає про кохану. Входить Меланка. Вони цілуються. Вона дорікає йому, що він не жаліє її серця. Адже він йде на небезпеку. Їй з ним добре і у темряві. Свічку ж любов штовхає на подвиг. Меланка хоче йти. Свічка її зупиняє. Вони прощаються.
ІІ
Суцільна темрява. Повертаються Гільда з Ульрікою. Гільда дивиться на замок, думає, як там гучно. Ульріка боїться гніву пана. Гільда сумує за своїм містом Кутногорськом. Виходить Коляндра з двома цеховиками. Вони хочуть налякати жінку воєводи. Вони кидаються на неї і гасять її ліхтар. Потім тягнуть до старої гарбарні у темряву.
ІІІ
Ульріка зве на допомогу. До них поспішає Свічка. Він розганяє цеховиків. Вони тікають. Гільда дякує Свічці, запитує, хто він такий. Він їй відрекомендувався. Вона розповідає йому про своє робітниче походження. Свічка проводить Гільду до замка.
IV
З’являються пан Ольшанський і Козеліус. Вони йдуть до хатини Меланки. Хатина виявляється дуже вбогою. Біля неї стоїть варта. Як тільки Меланка запилить вогонь, її схоплять і приведуть до замка. Ольшанський захоплюється дівчиною. Він стукає до неї у двері. Вона виходить. Він хапає її за руки. Меланка пручається. Ольшанський говорить, що таку красу не соромно і силою взяти. Вона його проганяє.
V
Виходить Коляндра з Чіпом. Чіп запитує, де Коляндра подрав одяг. Він думає, що той залицявся до чужої жінки. Вони обговорюють жінок. Раптом Меланка запалює у хаті світло. Потім вона вибігає на вулицю і кричить, що її мати вмирає. Дівчина кличе на допомогу. Просить Чіпа піти до лікаря. Він мерщій біжить за ним. Коляндра каже Меланці гасити світло. Але її мати благає не залишати її у темряві. Тут іде варта. Вартові наказують відчинити двері. Потім вони витягають з хати Меланку. Народ обурений. Меланка в розпачі. Передерій захищає її. Пріся сповіщає про смерть Меланчиної матері. Свічка закликає взяти зброю. Чіп повернувся без лікаря. Народ, хапаючи хто що може, розбігається.
ДІЯ ДРУГА. ВІДМІНА ПЕРША
Зала, гарна, але похмура, в замку воєводи. Вечір. Козеліус доповідає воєводі.
І
До воєводи приходить Війт і вартовий (осмник) Козека. Козеліус розповідає про Свічку. Воєвода погрожує відправити Гільду до монастиря. Він вирішує посилити варту при Кожум’яцькій брамі. Козека розповідає про напад цеховиків. Купці привезли воєводі товар. Пан Кезгайло скаржиться на перець. З нього глузує Ольшанський. Свічка має полагодити на панській вежі дзиґарі.
ІІ
Входять купці з подарунками для воєводи та Ольшанського. Останній запитує, чи не мають вони приворотного зілля. У них його таки немає. Пан гнівається. Для Кезгайла купці привезли перець. Всі регочуть. Кезгайло лютує. Купці тікають.
ІІІ
Входить Свічка. Ольшанський розуміє, чому Меланка йому відмовила. Свічка розмовляє з воєводою про дзиґарі. Останній обіцяє йому значну винагороду, якраз на весілля. Майстер скаржиться на заборону палити світло. Воєвода відповідає, що світла їм не дасть. Ольшанський говорить, що Свічці треба помовчати. Той йому погрожує. Воєвода проганяє Свічку до дзиґарів. Кезгайлові Свічка імпонує.
IV
Входить війт з Козеліусом. Кезгайло знову скаржиться на перець. Шавула мнеться. Воєвода змушує його говорити у справі. Війт розповідає про скарги цеховиків. Нагадує, що він має їх захищати. Воєвода лютує. Він називає себе справжнім війтом. Шавула просить грамоту. Виявляється, що у ній написано, що за шкоду місту має нести відповідальність війт. Шавула наляканий. Грамота йому вже не потрібна. Воєвода з нього насміхається, наказує віддати людям грамоту. Війт не хоче цього робити. Він просить вибачення. Воєвода його проганяє.
ВІДМІНА ДРУГА
Зала у замку. Вечір. Горять свічки. Воєвода бенкетує у сусідній залі. Гільда сумує. Заходить Свічка з Ульрікою. Вона показує йому свічки і рицарів. Свічка хоче знайти грамоту.
ІІ
До Гільди підходить Рузя, дружина Кезгайла. Рузя скаржиться на своє життя, але розуміє, що Гільді ще гірше. Вона сумує за батьківщиною. Рузя теж сумує за Варшавою. Також їй сподобався хлопчик-джура.
ІІІ
Входять гості і Воєвода. Рузя зве всіх танцювати. Флоріан, джура, починає співати. Кезгайло зовсім не ревнує дружину. Воєвода невдоволений тим, що Гільда така сумна. Рузя танцює з Флоріаном, називає його коханим. Обіцяє йому зустріч уночі.
IV
До Гільди підходить Воєвода з Кмітичем і Козеліусом. Чоловік вказує своїй дружині на її зневагу. Гільда говорить йому, що сумує за рідним містом. Їй шкода киян, у яких забрали світло. Воєвода гнівається. Козеліус зневажає Кутногорськ. На його думку, кияни спалять місто, якщо їм дозволити світло. Воєвода ображає Гільду. За неї заступається Кмітич. Жінка воєводи захищає свій рід. Воєвода називає її слюсарівною.
V
Слуги приносять кубки. Гості п’ють, дякують воєводі, розходяться. Воєвода затримує Козеліуса. Треба написати листа князю, що війт від імені киян відмовляється від привілеїв. Воєвода хоче провчити дружину. Писар радить замкнути її до кляштора. Він починає писати лист, пити вино та співати. Раптом засипає.
VI
Входить Рузя, бачить, що писар спить. Вона чує чиїсь кроки, ховається біля вікна. Це Свічка. Він прийшов за грамотою. Рузя плутає його з Флоріаном і кидається йому на шию, цілує. Зрозумівши помилку, жінка тікає. Потім входить Гільда. Вона наказує Свічці тікати. Він же говорить, що прийшов за привілеями. Гільда зворушена. Виявилося, що писар заснув на грамоті. Вона тягне з-під нього пергамент та передає Свічці. Він дякує і тікає. Гільда замітає сліди.
ДІЯ ТРЕТЯ
Зала у Магістраті. Передвечірній час.
І
Входять групи дванадцяти цехів. Передерій звертається до них з гарною новиною. Свічка здобув для цеховиків привілей на світло. Всі радіють. Вони вирішують засвітити свічки на честь весілля Свічки і Меланки. Робітники хочуть зробити Свічку війтом.
ІІ
З’являється Шавула. Він бачить принесені свічки, хоче всіх прогнати. Натовп обурюється. Його сварять. Війт здивований. Він думає, що грамоту з’їли миші. Шавула погрожує цеховикам. Його проганяють.
ІІІ
Чіп хоче відвезти Прісю у свою хату. Пріся дає йому відсіч. Коляндра з нього кепкує. Йдуть Свічка з Меланкою. Цеховики утворюють вогняний коридор зі своїх свічок.
IV
Входять молоді. Меланка у весільному вбранні. Співає хор. Цеховики їх благословляють. Капуста запалює і дає Меланці і її нареченому зелену свічку. Потім їм дають інші дарунки.
V
Починається радісна метушня. Цеховики вирішують, що треба випити за весілля. Співає хор. Меланка налякана світлом. Свічка її заспокоює. Молодий хоче поцілувати молоду. Лунають традиційні весільні пісні. Чіп залицяється до Прісі. Вона пручається.
VI
Капуста починає танцювати. Всі танцюють. Кожний цех має свій танець.
VII
За дверима галас і тривога. Вривається озброєний загін Ольшанського, Козеки і Козеліуса. Разом з ними Шавула. Він жаліється на натовп. Козека вимагає сплатити штраф. Чіп погрожує всіх потрощити. Пріся зупиняє коханого. Ольшанський торкається Меланки, Свічка його відштовхує. Товариші приходять на допомогу. Свічка вирішує, що справу треба владнати словом, а не кулаками. Він заявляє про права цеховиків. Ольшанський запевняє, що грамоту з привілеєм з’їли миші. Свічка виймає її перепис із-за пазухи. Ольшанський наказує схопити Свічку як крадія. Починається бійка. Меланка непритомніє.
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
Палац воєводи. Вечір.
І
Воєвода, Ольшанський і рицарі співають сумну пісню. Ольшанський хоче співати щось більш веселе.
ІІ
Входить Кезгайло. Він скаржиться на погану погоду. Свічка в тюрмі. З Кезгайла кепкують. Прийшов вірменський купець з сувоєм і пакунками. Він скаржиться, що зламалися вози. Хоче виміняти на них дарунки. Воєвода вимагає золото, тисячу дукатів. Купець обіцяє трьох гарних дівчат.
ІІІ
Вартові вводять Свічку. Він розмовляє з воєводою про те, що трапилось. Той нагадує йому про крадіжку. Козеліус оголошує покарання — страту. Свічка нічого не боїться. Його хочуть осліпити. Якщо він поверне грамоту, його відпустять. Чоловік не погоджується. Кезгайло говорить, що грамота не варта життя Свічки. Він зворушений ним. Свічку виводять. Воєвода наказує кинути його до в’язниці, а завтра повісити.
IV
У місті не спокійно. Кмітич дорікає воєводі за вторгнення на весілля. Воєвода обурений.
V
Гільда йде до чоловіка. Кезгайло за нею. Жінка просить помилувати Свічку. Вона погрожує чоловікові князем. Він кидається на неї з кулаками. Кмітич заступає її. Воєвода наказує писарю просити прийняти Гільду до кляштора. Вона виходить. Входить вірменський купець. З ним три дівчини, завернуті у сувої. Коли їх розгортають, рицарі стають в захваті. Воєвода погоджується відати вози. Рицарі співають. Непомітно входить Меланка. Кезгайло помічає її. Дівчину впізнають. Вона просить світла. Меланка кидається до воєводи і благає віддати їй коханого. Кезгайло теж просить його змилуватися. Воєвода обіцяє звільнити майстра, якщо Меланка пронесе палаючу свічку крізь бурю. Якщо вогник згасне, то Свічку стратять. Дівчині дають ліхтар, щоб несла вона його до в’язниці. Кезгайло говорить, що це знущання. Він говорить їй піти звідси. Але Меланка відмовляється. Вона впевнена, що вітер не згасить її ліхтарика. Кезгайло хоче йти з нею. Його зупиняють. Рицарі повертаються до кубків та дівчат.
ДІЯ П’ЯТА
Вузькі вулиці біля Магістратського майдану. Темна осіння ніч.
І
Міщани і ремісники гуртуються в темряві. Вони обговорюють Чопа. Пріся забрала його до себе. В замок не пускають. В Магістрат теж. Передерій не може допустити страти Свічки. Всі з ним згодні. Приходять Чіп з Прісею. Він готовий боронити Свічку. Пріся просить його схаменутися. Всі йдуть по хатах. Але спати не можна. Всі мають бути напоготові і чекати гасла «Свіччине весілля».
ІІ
На вулицю виходять Ольшанський і Козеліус. Ольшанський не розуміє, як можна відпустити Свічку. Він хоче перехопити Меланку по дорозі. Козеліус радить йому проміняти життя Свічки на її кохання. Ольшанський обіцяє озолотити його, якщо дівчина погодиться.
ІІІ
Виходять ченці Симеон і Фока. Обидва напідпитку. Вони скаржаться на метелицю і шукають дім блудниці.
IV
Виходить Меланка зі свічкою в ліхтарі. Вона захищає її киреєю. Вбрання і руки дівчини брудні і подряпані. Вогник не згас. У молодої уже зовсім немає сил, але вона прагне дійти до кінця. Вона ледве тримається на ногах та слідкує, щоб не згасла свічка. Дівчина чує, що хтось іде. Виходить нова варта. Вартові заступають дівчині дорогу, хочуть вести її до замку. Вона благає їх змилуватися, розповідає про свій тернистий шлях. Меланка відкупається від осмника дорогим намистом.
V
Повертаються Симеон і Фока. Дівчат вони не відшукали. Раптом ченці бачать Меланку і сприймають її за блудницю. Вона штовхає Симеона, що почав до неї чіплятися. Чоловіки скаржаться, що важко знайти повію і йдуть продовжувати свої пошуки.
VI
Меланчин ліхтар погас. Вона в розпачі, плаче на церковних сходах, жаліється на долю. Раптом з’являється городянин з ліхтарем у руці. Меланка радіє. Вона просить у чоловіка вогню. Він її проганяю. Дівчина знову плаче.
VII
Козека веде Гільду до кляштора. Ліхтар несе слуга. Жінка чує, що хтось плаче. Козека впізнає Меланку. Гільда запалює її ліхтар і хоче йти з нею. Козека цього не дозволяє.
VIII
Меланка тікає від Ольшанського. Він її наздоганяє. Вона виривається. Раптом бачить катів. Ольшанський говорить, що час страчувати Свічку. Він обіцяє відпустити робітника, якщо Меланка буде з ним. Вона просить помилувати її. Пристрасть робить Ольшанського немилосердним. Меланка погоджується на його умови.
IX
Ченці знайшли собі дівчину, йдуть співаючи.
Х
Темрява. Здається, що буря вщухла. Лунає гасло «За Свіччине весілля». Збираються городяни з киями. Вони йдуть розбивати в’язницю. Тюрма горить.
ХІ
З’являється Свічка з мечем у руці. Усі його вітають. Він запитує про Меланку. Потім юрба йде її рятувати.
ХІІ
Зчиняється бійка з Ольшанським. Він вбиває Передерія, потім б’ється зі Свічкою на мечах. Ольшанський говорить, що горить палац, у ньому Меланка. Свічка не вірить. Він вбиває Ольшанського. На ношах заносять непритомну Меланку. Свічка кидається до неї. Дівчина розповідає йому про свічку і вмирає. Свічка готовий боротися далі.
- Висновки:
- за жанром «Свіччине весілля» — історична драматична поема;
- темою є зображення знущань Воєводи над київськими цеховиками, шляхом заборони на світло; змалювання справжнього кохання Свічки і Меланки;
- ідея — засудження влади, заклик до боротьби та уславлення сміливих робітників;
- автор порушує такі проблеми, як: соціальна нерівність, жіноча доля, моральні цінності і кохання;
- сюжет має дві лінії: лінію кохання та лінію боротьби городян за свої права;
- твір Івана Кочерги є одним із найпоетичніших в українській драматургії;
- п’єса написана у 1930 році.