Стислий переказ твору «Слово про похід Ігорів» народна творчість


Рейтинг скороченого переказу 4.06 на основі 33 голосів


Розділ І, Заспів

Розповідь починається від Бояна, давнього співця, який розповідає коротку передісторію цього твору і переймається як би краще розповісти про ці події. Зрештою він все вирішив і сказав, що найкраще було би почати оповідь (чи повість, як її називає Боян) від князя Володимира до Ігоря, тому що саме Ігорь і почав масштабну і жорстоку війну проти половецьких орд, які зазіхали на землі руські.

Розділ ІІ, Ігор вирушає в похід, загрозливі віщування природи

На початку цього розділу знову невеличкий вступ від віщого співця Бояна. Далі розповідається про те, що Ігор чекає брата Всеволода, щоб піти разом із ним у похід на половців. Коли ж Всеволод прийшов, то сказав, що вони обидва — брати-Святославичі, мають бути один за одного горою. Після цього князі сідлали коней, але хмари заступили сонце, і тьма лягла на всю армію Ігореву. Для підняття військового духу Ігор каже, що «лучче ж би потятим бути, аніж полоненим», що потрібно «проломити списа Половецького»; і він не відступить, бо хоче «або голови положити, або напитися шоломом з Дону!» (перемогти). Ці слова надихнули військо. Не дивлячись на лихі знаки природи, Ігор повів свою армію на Дін, битися з половцями.

Розділ ІІІ, Перша битва з половцями

Була п’ятниця. Ігорева армія буквально розтрощила половецьке військо, не залишивши половцям нічого: руські воїни забрали в полон найкращих дівчат, покрали все золото, коштовності та гроші.

Налякані половці (в оригінальному тексті вони представлені здебільшого образами Гзака і Кончака) сідали на конів і бігли з місця битви.

Розділ IV, Друга битва з половцями, поразка Ігоревого війська

Настала субота. У небі чітко видно чотири сонця (як символ чотирьох київських князів, що фігурують у творі), які застеляють темні-темні грозові хмари. Це віщування того, що тут, на ріці Каялі, руські воїни не зможуть сьогодні перемогти.

І ось наступають половці, вони летять на армію Ігоря як вітер.

Боян звертає свою увагу до Всеволода, що стоїть в обороні, намагається стримати атаки половців. Потім віщий співець повертається у давню історію і розповідає про міжусобиці між руськими князями та про те, до чого вони призвели.

Боян звертає увагу на те, що і тоді були жахливі битви, але такої як зараз, світ ще не чув. Зранку і до вечора, кожного дня тривають страшні битви між руськими воїнами і половцями. Вся земля була в крові.

Ігорь прийняв рішення повернути свою армію в інший бік, на допомогу брату Всеволоду, який вже не міг стримувати натиск ворога. Фінальна битва пройшла на річці Каялі, там вбили Всеволода, більшість ігоревого війська, а самого Ігоря забрали в полон.

Розділ V, тужіння за Ігоревим військом

Боян розповідає про тугу за втраченими воїнами. Також віщий співець розповідає нам як це вплинуло на стан руських земель: почалась розруха; у зв’язку з тим, що землі залишились без захисту; кожне плем’я приходило і крало з них все, що можна. Жінки руські почали плакати за ігоревим військом, весь Київ був у тузі:

«Вже ж нам про милих своїх
Ні мислю не помислити,
Ні в думці не подумати,
Ні очима їх не побачити,
Вже ж нам серебром-золотом
Довіку не тішитись!».

Поганим було і те, що Всеволод та Ігор ще до битви підтримували міжусобиці, бо хотіли зберегти владу у своїх руках. Єдиним, хто розумів важливість єдності руських князів, був князь Святослав, що придушував ці міжусобиці. Також Святослав досить рішуче і сміливо діяв проти половців, за що його вихваляли німці і венеційці, греки і морава. У наступних рядках знову прославляється Святослав і засуджується Ігор, що «висів із сідла золотого та в сідло невольниче».

Розділ VI, Сон і золоте слово Святослава

Святослав, великий князь, відчув, що війська Ігоря та його братів зазнали поразки. Вночі він бачить віщий мутен сон, що був сповнений метафористичних образів. Зміст його наступний: на третій день польоту двох орлів (вони символізують двох князів) два сонця і два місяці загасились, темінь вкрила річку Каялу, а половці, мов таргани, поповзли по руській землі.

Святослав прокинуся і зронив золоте слово зі сльозами змішане (тобто сказав промову). Великий князь зауважив, що зарано молоді Ігор та Всеволод пішли війною на половців, а все тому, що хотіли князі себе увіковічити, здобути славу. Далі Святослав каже, що зробленого не переробиш, треба виправляти наслідки і закликає всіх інших князів стати дружніми, об’єднатися і помститися за те, що зробили половці, а вони фактично осквернили як землю руськую, так і руських воїнів, а також князів, не кажучи вже про те, що одного з них вони вбили. Також все це великий руський князь підкріплює прикладами з історії, закликає пам’ятати перших князів Київської Русі – Рюрика і Давида. Ця промова надихає всіх князів і руський народ. Саме тому Святослав у багатьох літописних оповідях і зокрема у цьому творі постає як найбільш мудрий і розумний князь тих часів, у той час як Ігор та інші князі молоді і занадто активні.

Розділ VII, плач Ярославни (дружини Ігоря)

Тим часом Ярославна у Путивлі плаче за своїм чоловіком, але не тільки за ним: вона просить за всіх руських воїнів; питає в сил природи (у вітру, у Дніпра-Славутича, у сонця, у морів та в інших) чому доля така несправедлива до синів, чоловіків, батьків руських? Саме тому, що Ярославна плаче не лише за Ігорем, а й за іншими воїнами, ми можемо зробити висновок про велике благородство цієї руської жінки, а оскільки вона є збірним образом (образом усіх жінок руських) – про благородство усіх руських жінок.

Розділ VIII, втеча Ігоря з полону

Ігор все думає: як потрапити додому із полону. Бог допомагає йому в цьому: Овлур (один із половців) привів опівночі коня для Ігоря. Як тільки князь сів на коня і помчав додому, то відразу в погоню за ним зірвався Овлур (ще один половець) та інші половці.

Розділ IX, повернення Ігоря, величання

Гзак та Кончак (половці) переслідують Ігоря, але тепер сили природи вже допомагають Ігорю, а не заважають йому. Боян зауважив, що як голові (Ігорю) важко бути без тіла (без Русі), так і тілу без голови недобре. Ігор повернувся, йде по Боричевім узвозі до церкви святої Богородиці Пирогощої. Здоров’я князям і дружині, що стають за християн на поганії полки! Амінь.

    Висновки:
  • «Слово про похід Ігорів» — героїчна поема, що була написана в кінці ХІІ століття;
  • тема твору — зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря на половців 1185 р.;
  • ідея твору — заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів;
  • основним у вступі є те, що оповідач (ліричний герой) переймається, як розповісти про похід Ігоря на половців — так, як це робив славетний співець Боян, чи по-сучасному?
  • головним героєм-образом паралельно із Ігорем стає земля Руськая;
  • у творі дуже багато образів-символів, як-от чотири сонця (чотири князі), соколи (Ігор та його дружина), лихі віщування природи (попереджають Ігоря про недоречність походу на половців у цей час);
  • Святослав — найстаріший грізний київський князь, що у своєму «слові» каже про необдуманість походу князів на половців. Однією з причин їхньою поразки є те, що колишні князі більше дбали про славу й багатство, а менше про рідну землю;
  • автор часто переносить нас з одного місця дії в інше, навіть уявне, чи в минувшину — це, а також старонародна мова твору — особливості композиції;