Стислий переказ твору «Хазяїн» Іван Карпенко-Карий


Рейтинг скороченого переказу 3.99 на основі 76 голосів


Дійові особи:

Терентiй Гаврилович Пузир — багатий хазяїн.Марiя Iвановна — його жiнка.Соня — дочка Терентія та Марії.Феноген — слуга, помічник Пузиря.Маюфес — фактор (маклер).Павлина — кравчиха.Зеленський та Лiхтаренко — економи.Куртц — шахмейстер (головний вівчар).Петро Петрович Золотницький — багатий пан, товариш Пузиря.Калинович — учитель гiмназiї.Зозуля — помiчник Лiхтаренка.Лiкар.Харитон — розсильний.Петро.Дем'ян.Дiвчина.

Юрба робiтникiв.

1

Маюфес приходить до Пузиря зустрічає Феногена. Вони обговорюють зношені халат і кожух хазяїна (на новий одяг Терентію Гавриловичу шкода грошей). Феноген розповідає, що хотів би купити ділянку землі, і просить Маюфеса з цим допомогти. Фактор погоджується.

Зеленський боїться, що Пузир гнівається на нього й зменшить жалування (зарплату), тому просить Феногена вмовити хазяїна цього не робити. За послугу економ пропонує двадцять п’ять карбованців, і Феноген погоджується.

Марія Івановна, Соня й Павлина латають халат Пузиря. Марія Івановна розказує, що на ювілей подарує чоловікові новий, Павлина має його пошити й запропонувати Терентію Гавриловичу за невисоку ціну. Просто подарувати халат жінка боїться: Пузир гніватиметься на неї за великі розходи. Вона обіцяє кравчисі добре заплатити, якщо халат буде готовий до ювілею й на ньому буде вишито буряки й овець — основні джерела прибутку хазяїна.

Залатаний халат забирає Феноген. Соня питає матір, чи казати батькові про пропозицію Івана Миколайовича(Калиновича), Марія Іванівна радить почекати до ювілею.

Маюфес розповідає, що купець Михайлов оголосив себе банкротом, і хоче сховати до осені дванадцять тисяч овець у Пузиря. Терентій Гаврилович вагається, та фактор підлещується й переконує його. Хазяїн погоджується, за умови що отримає двадцять відсотків від валової виручки. Маюфес натякає, що зголоднів, Пузир пропонує йому поїсти на вокзалі.

Феноген розказує Пузиреві, що Зеленський боїться гніву хазяїна. Терентій Гаврилович кличе економів і Куртца, сварить Зеленського, бо той, мовляв, дає робітникам на добу тридцять п’ять копійок, а Ліхтаренко — двадцять п'ять. Зеленський виправдовується: на Ліхтаренковій економії в Мануйлівці робітники бідні, і готові працювати за мізерну плату. Пузир призначає Ліхтаренка на економію Зеленського в Чагарник, аби він і там зробив бідність, а другого економа переводить у Мануйлівку, однак жалування не зменшує.

Хазяїн повідомляє Куртцу про нових овець, шахмейстер пропонує найняти йому ще одного помічника, Терентій Гаврилович не погоджується. Крім того, хазяїн хоче звільнити чабана Клима, але Куртц вступається за нього.

Феноген розказує Пузиреві про шахрайство Ліхтаренка й Зозулі (вони тайкома продали перекупнику Хаскелю частину хазяїнової пшениці). Економ випрадовується: не біда, коли слуга трохи нажився, принісши при цьому великий прибуток господареві. Терентій Гаврилович гнівається, проганяє Ліхтаренка й велить звільнити Зозулю.

Пузир переглядає листи. Перший — від Чобота, його сусіда, який просить дозволу сватати Соню (дочку). Феноген радить хазяїну спитати думку дівчини, та Терентій Гаврилович вважає, що вона не може відмовитись, бо Чобіт багатий і має лиш одного сина.

В іншому листі повідомляється, що Пузиря нагороджено орденом Станіслава другого ступеня, бо він дав гроші на притулок. Терентій Гаврилович дуже радий, вирішує навіть справити собі нову шубу з цієї нагоди.

Приходить Золотницький, називає Пузиря Крезом (міфічним багатієм). Хазяїн, не зрозумівши, каже, що зовсім він не кремезний, і питає, чи не продав би Петро Петрович йому свій маєток Капустяне. Золотницький відмовляється, пропонує Терентію Гавриловичу вкласти гроші в будівництво цукрового заводу, однак той не хоче. Товариші домовляються разом поїхати в місто, де Пузир має отримати орден, а перед тим пообідати разом. Петро Петрович цікавиться, чому Пузир не відвідує земські збори, будучи обраним гласним; на найближчих зборах розглядатиметься важливе питання: постачання їжі людям до врожаю. Хазяїн каже, що його це не цікавить.

Терентій Гаврилович показує Золотницькому лист від Харитоненка з проханням пожертвувати гроші на встановлення пам'ятника Івану Котляревському (робити це хазяїн не хоче). Петро Петрович обурюється, бо сам збирався пожертвувати триста карбованців на пам'ятник, а Терентію Гавриловичу байдуже до Котляревського й поетів узагалі. Отож Золотницький відмовляється обідати з хазяїном за одним столом, якщо той не пообіцяє зробити пожертву й піти на земські збори. Пузир погоджується, аби товариш не зробив йому безчестя.

2

Перто, Дем’ян та інші робітники приходять до будинку Пузриря й вимагають кращих харчів, бо в борщі, мовляв, нема ні картоплі, ні буряків, а хліб печуть із поганого борошна. Феноген намагається їх прогнати, але на шум виходять Марія Івановна з дочкою. Робітники показують жінкам твердий хліб, яким їх годують. Марія Івановна каже, що не втручатиметься в господарські справи чоловіка, а от Соня обіцяє поговорити з Пузирем. Робітники розходяться, незабаром хазяїн повертається з міста, уже з орденом на шиї. Соня просить батька краще годувати робітників, він вагається, але врешті-решт погоджується, відтак наказує Феногенові давати людям кращу їжу до першого вересня, поки не закінчиться збір урожаю.

Соня обіцяє собі відтепер уважно стежити за господарськими справами. У гості приїжджає Калинович, дівчина розповідає йому про свої наміри. Учитель вважає, що їй не вдасться нічого змінити, пропонує працювати разом із ним у школі. Соня повідомляє, що матір не проти їхнього весілля, а батька ще не спитали, але якщо він не погодиться, то дівчина сама приїде до Калиновича в місто й вони повінчаються. Поговоривши, закохані прямують до хати, збираючись грати й співати, аби розчулити батьків Соні.

Ліхтаренко та Феноген обмінюються погрозами: Феногенові відомо, що економ, здаючи буряки, нажив п'ятсот карбованців, а Ліхтаренко знає, що слуга й собі узяв двісті, продаючи вівці хазяїна. Крім того, Ліхтаренко переклав свою вину на Зозулю, а Феноген — на чабана Клима. Економ хоче допомагати один одному. Приходить Зозуля, скаржиться, що його вигнали, хоч він поганого нічого не зробив. Ліхтаренко та Феноген пояснюють юнакові, що його звільнили, аби інші слуги боялись і навіть не думали красти хазяїське добро. Обурений Зозуля йде.

Пузиреві подобається голос Калиновича, він і Соня проводжають учителя. Харитон повідомляє Терентію Гавриловичу, що Зозуля повісився.

3

Феноген отримує Маюфесів лист, де повідомляється, що фактор знайшов для слуги хорошу ділянку землі, а також що купець Михайлов ув’язнений; вирішує наразі не казати Пузреві.

Марія Івановна просить Феногена переконати Терентія Гавриловича купити халат, який принесе Палина, і за це дає слузі п’ять карбованців. Феноген погоджується, веде кравчиху до хазяїна, і той, поторгувавшись, купує халат, заплативши п’ятдесят карбованців. Павлина випадково згадує в розмові, що Михайлова ув’язнили, ця звістка Пузиря дуже стривожила, хоч Феноген каже, що то, найімовірніше, просто плітки.

Пузир кличе економів і Куртца. Ліхтаренко хвалиться, що взяв у наділи всі казенні землі, і робітникам доведеться йти працювати на хазяїнові поля за невелику платню. Терентій Гаврилович велить Куртцу поїхати наступного дня з Феногеном і купити овець, яких бідні селяни біля Херсона віддають за безцінь. Шахмейстер дарує хазяїнові з нагоди іменин статуетку вівці з медаллю. Коли Пузир вийшов, Ліхтаренко радить зняти медаль, аби Терентій Гаврилович не подумав, що слуги глузують з нього та з його ордена. Відтак економ дає Феногенові частину грошей, які нещодавно заробив, і каже, щоб той теж ділився, як матиме прибуток. Крім того, Ліхтаренкові відомо, що Феноген хоче купити землю.

У гості приїжджають Золотницький та Калинович. Золотницький з нагоди ювілею хазяїна дарує Феногенові гроші, і намовляє Терентія Гавриловича зробити так само. Хазяїн дарує йому валаха (вівцю).

Золотницькому подобається новий халат Пузиря, і він перекуповує його за сто карбованців. Чоловіки говорять про Соню, Петро Петрович пропонує видати її заміж за Калиновича. Терентій Гаврилович проти, бо хоче одружити на доньці Чоботенка. Заходять Калинович та Соня, умовляють Пузиря змінити думку; Соні, мовляв, не треба приданого, тільки батьківський дозвіл і благословення. Терентій Гаврилович відмовляє їм; Калинович і Золотницький збираються їхати. Хазяїн нагадує Петру Петровичу про плату за придбаний халат, але той відповідає, що пожертвує грошіна встановлення пам’ятника Котляревському, бо сам Пузирне дав нічого. Калинович прощається коханою, обоє засмучені, домовляються через два тижні таємно одружитись, якщо батько дівчини не передумає.

Приходить Маюфес, і каже Феногенові, що в острог, крім Михайлова, посадили ще двох осіб, які йому допомагали. Прибігає парубок, повідомляє, що Пузир, оглядаючи копи, упав і не може встати. Феноген розповідає, що хазяїн хотів прогнати гусей, які скубли пшеницю, побіг за ними, спіткнувся й упав. Марія Івановна й Феноген ідуть допомогти Терентію Гавриловичу, Соня посилає по лікаря. Ледь живого хазяїна приносять у хату, він одразу велить покликати Маюфеса. Феноген розказує Пузиреві про ув’язнення Михайлова.

4

Марія Івановна й Соня вмовляють Пузиря полежати спокійно, але він каже, що не може, бо мусить пильнувати господарство, і посилає по Маюфеса. Фактор приходить і пропонує Терентію Гавриловичу найняти адвоката, який візьме за послуги десять тисяч карбованців; сам Маюфес може дати свідчення в суді за тисячу. Хазяїн відмовляється тратити стільки грошей і проганяє фактора. Феноген каже, що він та Ліхтаренко дадуть усі необхідні свідчення за двісті карбованців кожному, Пузир погоджується.

Фактор нагадує Феногену, що той має оглянути й купити ділянку землі, Феноген обіцяє приїхати наступного дня. Маюфес намагається присоромити Феногена за його намір говорити неправду в суді й цілувати хрест, але Феногену байдуже.

Приїздить Калинович, заспокоює Соню, стривожену батьковою хворобою. Заходять Золотницький та лікар, останній розповідає, що Пузиреві необхідна операція: у нього нарив, який може прорватися й спричинити зараження крові. Сам хазяїн відмовляється від операції; донька, лікар і Золотницький вирішують спробувати вмовити Терентія Гавриловича, Феноген вважає, що це безнадійно. Куртц повідомляє Пузиреві, що купив вісімсот овець. Терентій Гаврилович бажає подивитися на них, і лікар йому дозволяє. Отару навмисно проводять під вікном його кімнати. Хазяїн дуже погано почувається, але намагається далі керувати господарством, збирається через день-два купувати ще овець.

Приходить Харитон і повідомляє, що в Мануйлівці робітники повстали проти Ліхтаренка. Хазяїн наказує Феногенові негайно відправити телеграми губернаторові й ісправнику (жандармові). Лікар висловлює думку, що в Терентія Гавриловича вже почалось зараження крові та пропасниця. Хазяїн не заспокоюється, просить їхати в Мануйлівку урядника й навести там лад. Однак урядник відмовляється; він приїхав вручити Пузирю повістку в суд, його викликають у справі Михайлова. Терентій Гаврилович дуже лякається; Золотницький заспокоює хворого, каже, що брат Калиновича, прокурор, може допомогти. Хазяїн обіцяє благословити дочку на шлюб з учителем, аби тільки його витягли з цієї справи. Намагається ще давати вказівки Феногену щодо овець.

Лікар повідомляє Золотницькому, що Пузиреві жити залишилось лиш кілька днів. Урядник запитує, що передати слідчому, медик радить сказати, що Терентій Гаврилович незабаром свідчитиме перед Богом.

    Висновки:
  • справжнє прізвище Івана Карпенка-Карого — Тобілевич. Псевдонім Карпенко походить від імені батька письменника (Карпо), а Карий — за іменем героя твору «Назар Стодоля» Т. Шевченка Гната Карого;
  • за жанром «Хазяїн» — соціальна комедія;
  • прообразами Пузиря та його оточення стали тогочасні українські підприємці, як-от Терещенки та Харитоненки;
  • тема твору — зображення багатого селянина, який у своєму прагненні отримати прибуток не зважає на закони, йому байдуже до почуттів чи потреб ближніх; розвінчання міфу про те, що багатство приносить щастя;
  • головна думка — засудження потворної дійсності капіталістичного суспільства, нерозсудливості головного героя та подібних на нього людей; уславлення прогресивності й освіченості (образи Соні й Калиновича);
  • у 1979 році за п’єсою «Хазяїн» знято однойменний кінофільм.