Аналіз твору «Заповіт» — Тарас Шевченко

Рейтинг аналізу твору — 4.8 на основі 5 голосів

«Заповіт» — твір українського письменника Тараса Шевченка, написаний у грудні 1845 року. Належить до періоду «трьох літ».

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Головне: у творі автор закликає українців звільнитися від самодержавства, вести боротьбу за свободу, захищати інтереси простих людей.

Ідея: уславлення визвольної боротьби українського народу як єдиного способу досягти самостійності; віра в світле майбутнє батьківщини.

Головні герої: оповідач.

Значення в літературі: твір є прикладом патріотичної (громадянської) лірики; завершує збірку «Три літа», є основою творів багатьох композиторів, перекладений близько 150 мовами.

Особливості: твір написаний хореєм і є монологом за формою. Має шість строф, які об’єднуються в три «сходинки». Кожна «сходинка» має власну головну думку. У творі є символічні народно-поетичні пейзажні деталі. Дієслова в наказовому способі виражають упевненість автора в здійсненні його задуму.

Чому я маю прочитати цей твір: для ознайомлення з уявленнями автора про волю для України та про способи її досягнення.

Додатково: Шевченко написав вірш, хворіючи на запалення легенів; назва «Заповіт» закріпилася за твором пізніше, у 1867 році.