Аналіз твору «Євшан-зілля» — Микола Вороний

Рейтинг аналізу твору — 3.87 на основі 246 голосів

«Євшан-зілля» – поема, написана українським письменником Миколою Вороним у 1899 році у Полтаві.

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: поема.

Головне: сина половецького хана взяв у полон князь Володимир; бранця оточили розкошами, і юнак почав забувати рідну землю; хан страждав від розлуки, і попросив старого віщуна повернути хлопця; але на сина не діяли ні пісні, ні батькові сльози, врятувало його лише євшан-зілля з рідних степів.

Ідея: оспівування любові до батьківщини; пробудження самосвідомості людей, що втратили своє національне коріння.

Головні герої: син половецького хана, князь Володимир Мономах, віщун, євшан-зілля (як образ чудодійної сили).

Значення в літературі: поема є метафорою Миколи Вороного на історичні події в Україні наприкінці ХІХ століття – час пробудження національної свідомості українців; тому поет задавався питанням, яка ж іще сила може пробудити патріотичні почуття.

Особливості: у творі йдеться про траву полин (євшан-зілля – тюркська назва); у поемі рослина є чудодійною, бо повертає втрачену пам’ять; полин символізує батьківщину саме у східних народів.

Чому я маю прочитати цей твір: у творі дух національної романтики (це історичні події та патріотичні почуття) поєднується із європейським символізмом (євшан-зілля, що рятує від забудькуватості).

Додатково: поема має епіграф з літопису за Іпатським списком – «Долучче єсть на своїй земли костю лечи, ине ли на чюже славну быте»; власне поема є авторською версією історії з цього літопису.