Аналіз твору «Всякому місту — звичай і права» — Григорій Сковорода


Рейтинг аналізу твору 3.73 на основі 11 голосів


«Всякому місту — звичай і права» — твір Григорія Сковороди, належить до збірки, названої «Сад божественних піснень».

Літературний рід: лірика.

Жанр: філософсько-сатирична поезія.

Головне: за допомогою окремих художніх деталей у творі сатирично змальовано тогочасні суспільні порядки, які автор вважає нерозумними й безчесними. Однак смерть зрівняє всіх: і мужика, і царя.

Ідея: уславлення справжніх цінностей у житті, засудження недоліків суспільства, поштовх до усвідомлення, що буденні клопоти не важливі в порівнянні зі справжньою суттю життя.

Головні герої: ліричний герой-оповідач, смерть, представники різних верств суспільства (Федір-купець, юрист, учень та інші).

Значення в літературі: вірш став популярною народною піснею, відомо кілька її варіантів, один з яких використав І. Котляревський у п’єсі «Наталка Полтавка».

Особливості: написаний чотиристопним дактилем; кожна строфа складається з шести рядків, із них два останні - рефрен. Кінцева строфа є висновком з полеміки попередніх.

Чому я маю прочитати цей твір: для поповнення знань про тогочасне українське суспільство, порівняння турбот різних його представників з єдиною, на думку автора, справді важливою проблемою – збереження чистої совісті.

Додатково: твір є яскравим прикладом поезії українського бароко, написаний у селі Ковраї наприкінці 50-х років XVIII ст.