Аналіз твору «Сон» («У всякого своя доля») — Тарас Шевченко


Рейтинг аналізу твору 4.1 на основі 79 голосів


«Сон» — поема українського письменника Т. Шевченка, написана в 1844 році. Належить до періоду «трьох літ».

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: сатирична поема.

Головне: у творі зображено загарбницьку політику російського самодержавства й прогнилу дворянську мораль. За способом відображення дійсності — комедія (підзаголовок Тараса Шевченка).

Ідея: засудження жорстокості російського царату, заклик до самовизначення народу й до розвитку національних ідей, заперечення національного й соціального гноблення народів.

Головні герої: оповідач, землячок (петербурзький чиновник з України), цар, цариця, інші чиновники.

Значення в літературі: поема є нищівною сатирою на Російську імперію, яку оповідач сприймає як жахливий сон. Особливо жорстко він висміює дрібних чиновників, українців за походженням, які стали катами свого народу.

Особливості: твір має вступ, три частини й завершення. Події описуються від першої особи. Прийом сну дозволяє авторові показати віддалені місцевості Росії, а також події з минулого.

Чому я маю прочитати цей твір: для поповнення знань про тогочасне життя людей у селах України, на каторзі в Сибіру та в Петербурзі; порівняння їх із царем та його оточенням.

Додатково: епіграфом до твору є цитата зі Святого Письма.