Аналіз твору «Сіроманець» — Микола Вінграновський


Рейтинг аналізу твору 3.9 на основі 59 голосів


«Сіроманець» — це повість Миколи Вінграновського, у якій автор показує, що людина і природа здатні гармонійно співіснувати в мирі та злагоді.

Літературний рід: епос.

Жанр: повість.

Головне: сюжет оповідання знайомить читача зі сліпим вовком Сіроманцем та хлопчиком Сашком, між якими зав’язалася справжня дружба.

Ідея: возвеличення співчутливого ставлення до тварин, допомоги братам нашим меншим; уславлення самовідданої дружби, яка спонукає до благородних вчинків; засудження жорстокості, злопам’ятства, неналежного ставлення до тварин.

Головні герої: Сіроманець, Сашко, Чепіжний.

Значення в літературі: Микола Вінграновський своїм твором приносить в українську літературу нові образи, стильові пошуки, нестандартні вирішення конфлікту та композиційний задум.

Особливості: повість умовно складається з трьох частин, кожна з яких має свою експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію та розв’язку.

Чому я маю прочитати цей твір: щоб виховати в собі любов до природи, добре ставлення до тварин; щоб прослідкувати за психологічними особливостями людей та вовка.

Додатково: автор поєднує елементи фольклору і міфів із реальністю; приділяє найбільше уваги психологічним рисам героїв; розкриває внутрішній світ тварини.