Аналіз твору «О земле втрачена, явися!..» — Василь Стус

Рейтинг аналізу твору — 4.25 на основі 4 голосів

«О земле втрачена, явися!..» — твір українського письменника Василя Стуса, написаний на початку 70-х років ХХ століття, належить до збірки «Палімпсести».

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Головне: у творі зображено спогади поета-патріота про минуле та про батьківщину, сум через розлуку з нею;  ліричний герой сподівається ще побачити рідний край, хоча б уві сні.

Ідея: утвердження думки про швидкоплинність життя; уславлення рідного краю («утраченої землі»), висловлення жалю з приводу розлуки з ним.

Головні герої: оповідач, «утрачена земля», образи зі спогадів оповідача (гуси, сині ниви, світання, запах винниць тощо).

Значення в літературі: твір є зразком патріотичної й невольницької лірики, віршем-медитацією.

Особливості: віршовий розмір — ямб. За змістом виділяються три частини: перша — звертання оповідача до батьківщини з проханням з’явитися хоча б уві сні, друга — метафоричні картини зі спогадами про дитинство та юність, третя — повторне звертання до рідного краю.

Чому я маю прочитати цей твір: для ознайомлення з творчістю українських дисидентів, а також з почуттями поета, насильно відправленого на чужину.

Додатково: «зболений сон» — символ тяжкого життя оповідача.