Аналіз твору «Молюсь і вірю…» — Максим Рильський

Рейтинг аналізу твору — 3.5 на основі 6 голосів

«Молюсь і вірю…» — твір українського письменника Максима Рильського, написаний у 1918 році, належить до збірки «Під осінніми зорями».

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш, лірична рефлексія.

Головне: герой-оповідач висловлює свою любов світові й довкіллю. Зображено красу почуттів людини, єдність її з усім живим, замилування світом.

Ідея: возвеличення віри та краси — стрижнів, які є опорою для людини в цьому світі; уславлення гармонії в природі, а також життєлюбства.

Головні герої: оповідач, природа довкола нього (води, вітер, зграї голубів).

Значення в літературі: твір є прикладом інтимно-філософської лірики, належить до поезії українського неокласицизму.

Особливості: віршовий розмір — чотиристопний ямб, чергуються жіночі й чоловічі рими. Композиційно твір будується як монолог з оповіддю від першої особи. Автор використав риторичні звертання й оклики, а також тавтологію для підсилення виразності.

Чому я маю прочитати цей твір: для поповнення знань про поезію українських неокласиків.

Додатково: у творі голуби є символом божественної присутності; пречиста надія — алюзія на Діву Марію. Присутній виразний життєствердний мотив.