Аналіз твору «Маруся» — Григорій Квітка-Основ’яненко

Рейтинг аналізу твору — 4.1 на основі 10 голосів

«Маруся» – повість, написана Григорієм Квіткою-Основ'яненком у 1832 році.

Літературний рід: епос.

Жанр: соціально-побутова повість.

Головне: у творі автор зобразив життя та побут українців у період кінця 18 – початку 19 століття, порушено проблеми батьків і дітей, нерівності у суспільстві, життя і смерті, людського прагнення до щастя, а також кохання.

Ідея: прославлення та возвеличення високих моральних якостей простих людей.

Головні герої: Маруся, Василь, Наум Дрот, його дружина Настя,Олена (подруга).

Значення в літературі: ця повість стала першим прозовим твором, написаним українською мовою, а також дала поштовх такому напряму, як сентименталізм.

Особливості: повість насичена описами весілля, заручин, пейзажів та похорон. У творі багато етнографізму. Повість не має розподілу на частини.

Чому я маю прочитати цей твір: для того, щоб більше дізнатися про побут та життя на теренах України в той період; для ознайомлення з сентименталізмом.

Додатково: поштовхом для написання цього твору стала суперечка автора з одним чиновником з приводу того, що українською мовою («малоросійським нарєчієм») дійсно можна написати твір, вартий уваги. Т. Шевченко високо оцінив «Марусю»: «… вашу душу, ваше серце так бачу, як може й ніхто на всім світі. Ваша Маруся мені так розказала».