Аналіз твору «Максим Гримач» — Марко Вовчок

Рейтинг аналізу твору — 4 на основі 3 голосів

«Максим Гримач» — це оповідання Марії Вілінської, яка ввійшла в українську літературу під псевдонімом Марко Вовчок.

Літературний рід: епос.

Жанр: родинно-побутове оповідання, написане в дусі романтизму.

Головне: за сюжетом оповідання Максим Гримач один виховує двох дочок, мати яких померла. Старша Катря закохується в Семена, але він кріпак. Батько згодний лише на її весілля з вільним чоловіком. Після загибелі Семена Катря вбиває себе, а Максим Гримач кілька років не з’являється на людях, поки весілля молодшої доньки не повертає йому радість.

Ідея: возвеличення кохання; засудження соціальної нерівності, що призвела до трагедії.

Головні герої: Максим Гримач, Катря, Тетяна, Семен, козак.

Значення в літературі: твір є одним із найяскравіших прикладів романтизму в літературі.

Особливості: в оповіданні настрої героїв відображено в змінах природи; наявні прикметникові означення, які характерні для народної творчості; оповідання має традиційну композицію.

Чому я маю прочитати цей твір: щоб визначити характерні риси романтизму на прикладі одного оповідання; щоб прослідкувати, як соціальна нерівність впливає на життя людей.

Додатково: деякі дослідники вважають цей твір оповіданням-баладою через загальний ліризм та драматичність сюжету.