Аналіз твору «Конотопська відьма» — Григорій Квітка-Основ’яненко


Рейтинг аналізу твору 4.06 на основі 17 голосів


«Конотопська відьма» — повість, яку створив український письменник Григорій Квітка-Основ’яненко у 1833 році.

Літературний рід: епос.

Жанр: сатирично-реалістична повість.

Головне: розповідь про реальну дійсність життя та побут населення України ХVІІІ століття, засудження дурості, обмеженості козацьких старшин,які отримували свої посади у спадщину, а не за власні заслуги, і, як наслідок, не могли розумно здійснювати керівництво.

Ідея: показати життя різних верств українського суспільства, засудити самодурство, забобонність, неосвіченість, свавілля керівництва, надмірне бажання збагатитися, нещирість у стосунках.

Головні герої: Микита Уласович Забрьоха, Олена Йосипівна, Прокіп Ригоропич Пістряк, Явдоха Зубиха, Халявський Дем’ян Омелянович, Солоха.

Значення в літературі: повість є прикладом бурлескно-реалістичного твору, який написаний оповідною манерою.

Особливості: складається з 14 розділів та закінчення. У повісті переплітається реальність та фантастичні вигадки з творів народної творчості.

Чому я маю прочитати цей твір: щоб зрозуміти ставлення народу до легенд і повір’їв про фантастичні істоти та події; щоб побачити на прикладі, що потрібно діяти, думаючи про наслідки; щоб усвідомити цінність щирості у стосунках між людьми.

Додатково: кожен розділ повісті починається словами «смутно й невесело». Такий художній прийом називається анафорою.