Аналіз твору «Катерина» — Тарас Шевченко

Рейтинг аналізу твору — 4.33 на основі 9 голосів

«Катерина» — поема, написана Тарасом Шевченком наприкінці 1838 — на початку 1839 років у Петербурзі.

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: соціально-побутова поема.

Головне: у центрі — образи жінки-покритки та її сина в умовах тогочасного суспільства; автор засуджує егоїстичну поведінку москаля, а також строгі моральні закони суспільства щодо головної героїні.

Ідея: співчуття Катерині та її синові, показ байдужості й розбещеності москаля, жорстокості людей, які не хотіли жодним чином допомогти покритці.

Головні герої: Катерина, її батьки, москаль Іван і син Івась.

Значення в літературі: поема належить до раннього періоду творчості Т. Шевченка, має під собою фольклорну основу; головну героїню можна вважати символом України, зневаженої Російською імперією.

Особливості: поема має п’ять розділів та епілог; автор вводить ліричні відступи, звертання дочитача, пейзажі.

Чому я маю прочитати цей твір: для ознайомлення зі ставленням традиційної сільської громади до недотримання норм народно-християнської моралі; порівняння долі доведеної до самогубства Катерини, її сина-жебрака й москаля, який від них відцурався.

Додатково: присвята В. Жуковському на пам’ять 22 квітня 1838 року, дня викупу Шевченка з кріпацтва. 1842 р. — картина «Катерина» Т.Шевченка.