Аналіз твору «Кайдашева сім’я» — Іван Нечуй-Левицький


Рейтинг аналізу твору 5 на основі 1 голосів


«Кайдашева сім’я» — це повість Івана Нечуй-Левицького, у якій автор реалістично змальовує характери представників різних поколінь та їхні конфлікти.

Літературний рід: епос.

Жанр: соціально-побутова повість.

Головне: сюжет повісті зображує побут звичайної селянської сім’ї, що живе у роки після скасування кріпосного права; автор змальовує конфлікт поколінь.

Ідея: засудження егоїзму; заклик до пошуку компромісу у вирішенні складних побутових питань.

Головні герої: Омелько Кайдаш, Кайдашиха, Карпо, Лаврін, Мотря, Мелашка.

Значення в літературі: Іван Нечуй-Левицький вперше в українській літературі зобразив життя українського села після скасування кріпаччини. Він також змальовує падіння патріархату, адже у повісті син підіймає руку на батька.

Особливості: повість насичена численними фразеологізмами, на її сторінках автор згадує безліч релігійних свят; розв’язкою є фінальний епізод примирення родин після того, як всохла груша.

Чому я маю прочитати цей твір: для того, щоб ознайомитися з літературним напрямком реалізму; дослідити, чи є зараз актуальними проблеми батьків і дітей, що змальовані у повісті.

Додатково: «Кайдашеву сім’ю» було написано у 1878 році.