Аналіз твору «Гімн» — Іван Франко


Рейтинг аналізу твору 5 на основі 5 голосів


«Гімн» — це вірш Івана Франка, що є закликом боротися за свою волю і щастя. Автор зосереджується саме на вирішальній силі думки, духу та науки, а не закликає до грубої сили.

Літературний рід: лірика.

Жанр: гімн (ліричний вірш).

Головне: темою вірша є зображення образу «вічного революціонера»; змалювання невпинної боротьби народу за кращу долю для себе та майбутніх поколінь.

Ідея: заклик до боротьби за своє щастя і волю; уславлення науки і думки як сил, що можуть здолати пітьм.

Головні герої: відсутні.

Значення в літературі: «Гімн» Івана Франка займає одне з найперших місць в українській революційно-патріотичній ліриці.

Особливості: образ «вічного революціонера» є патріотичним і відображає український визвольний рух. Вірш має суміжне римування. Віршовий розмір «Гімну» – хорей. Твір належить до громадянської лірики.

Чому я маю прочитати цей твір: для того, щоб отримати натхнення для боротьби за краще життя; щоб зрозуміти важливість активної життєвої позиції та оптимізму.

Додатково: «Гімн» було написано у 1880 році. Вірш увійшов до збірки «З вершин і низин» (1887 рік), до розділу «De profundis». Микола Лисенко написав музику для вірша.