Аналіз твору «Енеїда» — Іван Котляревський

Рейтинг аналізу твору — 3.33 на основі 6 голосів

«Енеїда» — поема, написана українським письменником Іваном Котляревським за мотивом оригінальної однойменної поеми Вергілія 1798 року.

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: бурлескно-травестійна поема.

Головне: сюжет запозичений у Вергілія, але у Вергілія зображувалися й оспівувалися загарбницькі війни предків. У Котляревського – зображена дійсність XVIII ст., показ паразитизму, жорстокості, хабарництва, пияцтва, зажерливості, пихатості панівних класів.

Ідея: показати життя різних верств українського суспільства, засудити хабарництво, пияцтво, пихатість тощо.

Головні герої: Еней, батько Анхіз, мати Венера; троянці Низ та Евріал — патріоти; Зевс, Меркурій, Еол, Нептун, Юнона; цариця Дідона, відьма Сивілла, цар Латин, дружина Амата,донька Лавінія; цар рутульців Турн.

Значення в літературі: написання твору вважається початком нової української літератури; перший твір, написаний живою українською народною мовою.

Особливості: написано в чотиристопному ямбі; складається з шести частин (тоді як у Вергілія 12).

Чому я маю прочитати цей твір: для поповнення знань про тодішнє українське суспільство; порівняння рівня життя, наявності панівних та нижчих класів тощо.

Додатково: 1798 — перші три частини у Петербурзі, 1826 — інші частини; поема написана протягом 30 років.