Твір у форматі ЗНО на тему: «Наскільки людині варто дослухатися до думки оточення про неї?»

+20

Я переконана, що людина не може самостійно оцінити правильність своїх дій і вчинків і схарактеризувати себе як особистість.

По-перше, людина — це частина суспільства, і тому вона не може існувати окремо від нього. Щоденно ми стикаємося із членами нашої родини, сусідами, колегами по роботі або однокласниками. І кожна людина, яка певним чином співпрацювала з нами, склала свою думку про нас, яка, безперечно, не може не вплинути на нашу самооцінку.

Не можна не згадати головного героя роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні» Чіпку Варениченка. «Хлопець мав добру пам’ять. У ній назавжди закарбувалася думка, що він — виродок», — так характеризує героя сам автор. Читачам одразу стає зрозуміло, що ця людина не мала щасливої долі. Сусіди називали його «виродком» і «байстрям». Хлопець і сам почав вважати себе неповноцінним членом суспільства. Таке ставлення до Чіпки привело його до страшного гріха: він стає вбивцею й отримує покарання за свій злочин. Тож можемо зробити висновок: суспільство з дитинства вирішило долю хлопця. Можливо, якби його визнали добрим господарем і чесним чоловіком, він би не став злочинцем і відлюдником.

По-друге, людина може визначити правильність своїх вчинків лише тоді, коли вона знає норми моралі, правила й закони суспільства. Я твердо переконана, що на формування людини як особистості прямо впливають батьки. Як часто ми зустрічаємо людей, які скаржаться, що їх не слухає рідна дитина, що вони не можуть нею керувати. Але вони не думають про те, що в цьому є і їхня вина. Як дитина може слухати й поважати матір, яка вживає нецензурну лексику, непристойно поводиться, жорстоко карає свого сина або дочку за найменшу провину? Дитина бере приклад зі своїх батьків, вона робить те, що й вони, адже любить їх такими, якими вони є і хоче бути схожою на них. Іноді, дивлячись на виховання своїх ровесників, я дякую своїм батькам за те, що вони виростили мене такою, якою я є. Вони завжди були і будуть для мене прикладом гідної поведінки, витримки й цілеспрямованості.

Підбиваючи підсумок, хочу сказати, що людина мимохіть піддається впливу свого оточення. Воно формує її самооцінку, загартовує її й виховує певні риси. Важливо лише не бездумно підкорятися йому, а триматися своєї лінії й сформувати власне світобачення, щоб не стати маріонеткою в чужих руках.