Презентація "Мiсто"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Мiсто"
Слайд #1
МiстоВалер'ян Пiдмогильний
Роман завершений письменником в 1927 році, опублікований вперше у Харкові в 1928 році.
«Місто» — перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.


Слайд #2
Персонажі
Степан Радченко — головний герой;
Надійка — дівчина з села;
Левко — студент;
Ганнуся та Нюся — товаришки Надії;
Лука Гнідий — хазяїн;
Тамара Василівна (Мусінька) —дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка;
Максим — їхній син;
Борис — студент, товариш Степана;
Зоська — міська дівчина, кохана Степана;
Рита —балерина;
Вигорський —поет, товариш Степана.


Слайд #3
В романі «Місто» Валер'ян Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулась у міста, щоб завоювати і зробити своїм українське місто. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку.


Слайд #4
Розповідь подана через історію душі Степана Радченка — енергійного сільського юнака, який приїздить до Києва, вступає до економічного вузу й сподівається повернутися з новими знаннями на село. Вперше Київ відкривається йому з Дніпра як своєрідний «пуп землі». Роман починається реченням:
«Здавалось, далi пливти нема куди»


Слайд #5
Зійшовши на берег, Степан оселяється в передмісті, де життя мало чим відрізняється від сільського: йому сусідять хазяйські корови. Спочатку Київ був для Степана лише мрією, великою, але майже невизначеною: «Це те велике мiсто, куди вiн iде учитись i жити. Це те нове, що вiн мусить у нього ввiйти, щоб осягнути свою здавна викохувану мрiю». Місто чуже й вороже.


Слайд #6
Проте… Саме тут місто йде в наступ: «Вiн озирнувся - i вперше побачив мiсто вночi. Вiн навiть спинився. Блискучi вогнi, гуркiт i дзвiнки трамваiв, що схрещувались тут i розбiгались, хрипке виття автобусiв, що легко котились громiздкими тушами, пронизливi викрики дрiбних авто й гукання вiзникiв разом з глухим гомоном людськоi хвилi… на цiй широкiй вулицi вiн здибався з мiстом вiч-на-вiч».Настроєний трохи скептично, а то й вороже проти міста, проти тих «безглуздих крамарів учителів, безжурних з дурощів ляльок у пишних уборах».Згодом він змінює свою думку:
«Не ненавидiти треба мiсто, а здобути».


Слайд #7
Саме в Києві юнака захоплює література, він починає писати, стає відомим письменником і залишає навчання. Він був певен, що вирушає «завойовувати» місто, що місту потрібна «свіжа кров села», яка змінить «його вигляд і істоту. А він — один із цієї зміни, якій за долею призначено перемогти».


Слайд #8
Степан переходять через світ студентства, так і не закінчивши вищої освіти, зазирає до робітничого середовища друкарні. Солідний уривок часу довелося йому витратити на життя у світі міської богеми — театральної публіки, тих, хто вечорами виходить на прогулянки та блукає вулицями й вуличками міста, переважно тільки тому, що насправді не має власного затишного куточка.


Слайд #9
Підмогильний розповів про перше Степанове оповідання «Бритва», про піднесення і занепади творчості, про довгі й важкі пошуки тем і натхнення. Він показав, як народився Автор — і навіть отримав нове хрещення, обравши псевдонім. Той, хто був Степаном, став Стефаном. Письменник залишає свого героя тоді, коли той сідає писати твір власного життя…


Слайд #10
Останнє речення роману закінчується там, де має розпочатися повість Степана Радченка:
«Тодi, в тишi лампи над столом, писав свою повiсть про людей».


Слайд #11
Пройшовши через усі зваби і брудні кола міста, Степан Радченко, селянський хлопець, переміг, підкорив його. Він мав і силу волі, і твердий характер, тепер він відчуває, що перед ним, хоч і на якусь мить, можливо лише в уяві, лежить, колись йому вороже, а тепер покірне місто, «позначене вогняними крапками, і простягало з пітьми горбів гострі кам'яні пальці. Він завмер від славного споглядання цієї величі нової стихії...»