Презентація "Корифеї українського театру"

-5
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Корифеї українського театру"
Слайд #1
Корифеї
українського
театру


Слайд #2
Театральне мистецтво в Україні сягало коренями у сиву давнину, брало початок з фольклору. У веснянках, купальських та обжинкових піснях, у колядках та щедрівках, в обрядах весілля та похорону наявні яскраві елементи лицедійства: слова, мелодії, танцю, пантоміми


Слайд #3
У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий.


Слайд #4
Заслуга швидкого розвитку театру належить і видатній родині Тобілевичів. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.
Цей театр прийнято називати театром корифеїв.
Марія
Заньковецька
П. К. Саксаганський - Тобілевич
М.К. Садовський - Тобілевич
М.К. Садовська – Барілотті -Тобілевич


Слайд #5
Театр корифеїв — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді.


Слайд #6
Корифеї українського театру працювали в різних жанрах сценічного мистецтва, їхній театр піднімався вище і вище, несучи глядачеві узагальнений образ хоч пригнобленого й убогого, але живого й нескореного народу. Недарма царський уряд не раз і не два обмежував творчі можливості українського театру, забороняв
вистави, намагався не допускати на сцену серйозних творів,
дозволяв виключно
розважально-
комічні.


Слайд #7
Оскільки репертуар на час виникнення театру корифеїв не був особливо широким ("Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник"
І. Котляревського, "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик" Г. Квітки-Основ'яненка, "Назар Стодоля" Т. Шевченка), то стало само собою зрозумілим, що театру потрібні нові твори, в яких
відчувався би подих
сучасності. Їхніми
авторами стали
М. Кропивницький,
М. Старицький,
І. Карпенко-Карий,
які одночасно були
й драматургами,
й режисерами,
й акторами.


Слайд #8
Робота в театральних трупах вимагала повної самовіддачі, зречення всіх благ. Творчі колективи М. Кропивницького, М. Старицького,
М. Садовського, П. Саксаганського часто пішки мандрували з місця на місце, недоїдали, хворіли, ставали подібними до циганських таборів через мандрівний спосіб життя.Проте саме ці колективи з провідними акторами творили славу українського театру.


Слайд #9
Про гастролі корифеїв гаряче відгукнувся
І. Франко, назвавши вистави у Петербурзі тріумфом українського мистецтва, а засновник МХАТу К. Станіславський у 1911 році писав: "Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський — блискуча плеяда майстрів української сцени, увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва..."


Слайд #10
Театр корифеїв знаменує собою розквіт українського професійного театру XIX ст.
Перша трупа Кропивницького М.Л.


Слайд #11
В плеяді великих діячів світової театральної культури яскраво сяє ім'я нашого земляка Панаса Карповича Саксаганського - Тобілевича. Народився він у селі Кам'яно - Костуватому, Бобринецького повіту Херсонської губернії
(нині Братського р. Миколаївської обл.) 3(15) 05. 1859 року.


Слайд #12
Його батько, Карпо Адамович Тобілевич - шляхтич зубожілого роду - управитель у маєтках поміщиків, у тому числі й у власника Костуватої та Кам'янокостуватої- Сагайдака, енергійна людина з сильним і красивим голосом, майстер розповідати гумористичні історії і мати - Євдокія Зінов'ївна Садовська - кріпачка багатого поміщика Золотницького, господаря села Саксагань, яку майбутній чоловік, перед одруженням викупив із кріпацької неволі.


Слайд #13
З їх сім'ї вийшли Іван Карпович Карпенко -Карий - драматург, видатний артист і режисер Микола Карпович Садовський, чудова актриса Марія Карпівна Садовська - Барілотті - "український соловей"
М.К. Садовський - Тобілевич
І.К. Карпенко-Карий - Тобілевич
М.К. Садовська – Барілотті -Тобілевич


Слайд #14
Ролі П. Саксаганського – “актора великої правди” (за словами В. Немировича-Данченка)


Слайд #15


Слайд #16
В історії культури важко знайти сім’ю, яка б дала таке сузір’я талантів, як скромна, роботяща сім’я Тобілевичів, де було шестеро дітей, і четверо з них стали корифеями національного театрального мистецтва.
І саме про них висловився одного разу
Олесь Гончар - «женьшеньовий кущ Тобілевичів». Загадка отого степового женьшеню, що так рясно вродив на берегах Висі й Інгулу, вражає, змушуючи думати про незнищенність, неубієнність українського духу, який не раз воскресав із попелу, поставав із руїн, щоб знову гордо ствердити:
«Ми — є, ми — вічні, як саме життя».