Презентація "Вишні"

-3
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Вишні"
Слайд #1
Вишні
Богдан – Ігор Антонич
Підготували учні 11 класу
Юрій Кінаш
Максим Гіцман
Петро Ферій


Слайд #2
Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.Моя країно зоряна, біблійна й пишна,квітчаста батьківщино вишні й соловейка!Де вечори з Євангелії, де світанки,де небо сонцем привалило білі села,цвітуть натхненні вишні кучеряво й п'янко,як за Шевченка, знову поять пісню хмелем. 


Слайд #3
Мета́фора (грец. metaphora — перенесення) — один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю.
Вірш Антонича «Вишні» був не надто схвально сприйнятий читачами і критиками після його опублікування. Читачі не знайшли в цій поезії звичних атрибутів класичного вірша: строфи, риму, розміру. Не зрозумілі їм були й метафори поета: 
Віршовий розмір: шестистопний ямб з допоміжною стопою пірихієм.
Вірш написано16 квітня 1935 року.


Слайд #4
«Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, На вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.» 
Образ поета-хруща на шевченківській вишні не зрозуміли ні читачі, ні критики. Тому авторові самому довелося його розтлумачувати. Він писав: «Антонич така сама частина природи, як трава, вільхи, зозулі..., частина, органічно зв'язана з загальним біологічним ростом... образ зі славним уже хрущем до деякою міри має джерело в подібному відношенні до природи...»


Слайд #5
Далі Антонич пояснює своє «перевтілення» в «хруща», як входження у світ шевченківської лірики, де він, на його думку, посідає місце скромне, а тому уособлене в образі саме хруща.
В його рядках «Цвітуть натхненні вишні кучеряво й п'янко» , «як за Шевченка» чітко просліджується зв'язок із відомими усім ще з дитинства рядками Шевченка: «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть». 


Слайд #6
У своєму роз'ясненні до вірша «Вишні» Антонич пише: «Вірш «Вишні», що в ньому виступає цей образ (хруща), висловлює зв'язок з традицією нашої національної поезії, а зокрема із шевченківською традицією. У цій традиції поет почуває себе одним дрібним тоном (малим хрущем), але зате врослим у неї глибоко й органічно, наче б сягав корінням ще шевченківських часів».


Слайд #7
Символи
Вишня — символ свiтового дерева життя, сонця, святе Боже дерево, утiлення образу дiвчини, матерi, рiдної домiвки, рiдного краю, любовi, злагоди, символ України. Про нього складено багато пісень, балад, на його гілочках ворожили: ставили гілочку взимку в хаті й чекали, щоб зацвіла, пророкуючи дівчині швидке щасливе заміжжя, а в родині – врожай та добробут. Образ вишні – архетип рідної оселі, краю, України – до вершин національної символіки підніс у поезії «Садок вишневий коло хати» Т. Г. Шевченко.
Вишневий сад — це i окраса обійстя, що вабить прохолодою, де приємно відпочити, особливо пiсля лiтнього спекотного дня, i ознака маєтностi, достойності.
Україна - пряме значення, рідний край, у який разом з автором залюблений ліричний герой.


Слайд #8
Поезія «Вишні» виказує глибоку любов автора до свого рідного краю, де дорога йому кожна комашка й квіткова пелюсточка. Тому він називає свою батьківщину не інакше, як «моя країно зоряна, біблійна й пишна». 
У тогочасній ліриці, особливо авангардистській, традиційні символи вважалися застарілими, такими, що не відповідають урбаністичному світові. Але в митця інша думка, і він знаходив в архетипних образах ознаки нашої ментальності, що не втрачають свіжості й до нашого часу.


Слайд #9
Вірші Б.-І. Антонича збагачують духовний світ людини, відбивають багату гаму тонів і фарб довколишнього світу, переконують, що щастя людини — в її гармонійній єдності з природою. Словацький поет Мікулаш Неврлий, який упорядковував збірку Б.-І. Антонича у Братиславі, так відгукнувся про творчість українського поета: «Його вірші Читаються з відкритими очима здивованої дитини, з глибоким внутрішнім хвилюванням».
Дмитро Павличко сказав: « Антоничева поезія – це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи».


Слайд #10
Дякуємо за увагу!