Презентація "Тарас Шевченко - Драматург"

-2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Тарас Шевченко - Драматург"
Слайд #1
Тарас Шевченко - Драматург


Слайд #2
Тарас Шевченко- не лише поет і прозаїк, а й драматург. Написав він кілька п'єс, але повністю збереглися лише драма "Назар Стодоля" та уривок з історічної драми "Микита Гайдай", в якій ідеться про національно-визвольну війну українського народу проти польської шляхти під керівництвом Богдана Хмельницького. Устами сотника Микити Великий Kобзар закликав слов'янські народи до братерства.


Слайд #3
Pосійською мовою написана соціально-побутова драма «Cлепая красавица» і«Назар Cтодоля» і згодом перекладена (частково-самим Шевченком) українською мовою для постановки на сцені аматорського студентського театру Медико-хірургічної академії в Петербурзі.


Слайд #4
Ескізи до драми «Cлепая красавица»


Слайд #5
Назар Стодоля


Слайд #6
Одеса,театр В.Сура.
В 1872 р. режисер Кропивницький поставив драму Т.Г.Шевченка «Назар Стодоля».


Слайд #7
П’єса «Назар Стодоля» посіла важливе місце в історії української драматургії. Маючи різнобічні театральні зацікавлення, успадкувавши і творчо розвинувши традиції своїх попередників, передусім
І. П. Котляревського, Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, Я. Г. Кухаренка,
М. І. Костомарова, Шевченко створив побутову мелодраму, текст якої відлунюється історичними подіями XVII ст., а позитивним ідеалом є герої Національно-визвольної війни українського народу 1648–1657 рр. під проводом Богдана Хмельницького.


Слайд #8
Новаторським для української драматургії є створення образів мужніх, вольових натур, здатних боронити свої права і гідність. Зображення їхньої моральної переваги над людьми грубими, пожадливими до багатства – виявлення демократичної ідеї твору.


Слайд #9
Редакція «Основи» вважала, що «Назар Стодоля» написаний російською мовою, однак її аргументи були непереконливими: «сценические объяснения», тобто ремарки, в тогочасних українських п’єсах зазвичай писалися російською мовою, очевидно, для того, щоб їх могли читати й розуміти і російські актори. Так було й у п’єсах І. П. Котляревського та Г. ф. Квітки-Основ’яненка. В журналі «Основа» надруковано тільки переклад «Назара Стодолі» українською мовою. Текст автографа російською мовою не був надрукований, можливо, тому, що вже на той час, як свідчив П. О. Куліш, другий акт його загублено.
Мова п’єси


Слайд #10
Львівський оперний театр Київський театр ім. І. Франка
Харківський театр імені Т.Шевченка

та багато інших
Театри, у яких була поставлена
п’єса


Слайд #11
Головні актори


Слайд #12
Галя - Литвиненко Таїсія Йосипівна.


Слайд #13
Назар - Тарас Жирко


Слайд #14
Хома Кичатий-Козачковський Доміан Іванович


Слайд #15
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)
поет художник мислитель


Слайд #16
Багатогранний талант Т.Г. Шевченка – поета, прозаїка, драматурга й художника – найбільш повно виявився в поезії, хоча він був професійним художником і поетом за покликанням.
«Странное, однако ж, это всемогущее призвание. Я хорошо знал, что живопись – моя будущая профессия, мой насущный хлеб. И вместо того, чтобы изучить её глубокие таинства, и ещё под руководством такого учителя, каков был бессмертный Брюллов, я сочинял стихи, за которые мне никто ни гроша не заплатил и которые, наконец, лишили меня свободы, и которые, несмотря на всемогущее бесчисленное запрещение, я все-таки втихомолку кропаю»
(Із щоденника, 1 липня 1857р.)


Слайд #17
Поезія і живопис у творчості Т.Г. Шевченка нерозривно пов’язані. У живописі він був поетом, у поезії – живописцем.
Малювання й поезія стали для Шевченка
життєвою потребою, вираженням його
творчої індивідуальності.
До нас дійшло 240 поетичних творів
великого Кобзаря і 1200 мистецьких робіт
художника.


Слайд #18
Шевченкова серія автопортретів - справжнє багатство, своєрідний психологічний самоаналіз, в якому художник передав свій настрій, думки, переживання за два десятиліття: від романтичного юнака, якого одухотворяла воля, до збагаченої досвідом, але вже хворої, виснаженої людини.
1840
1847
1847
Таким він був, таким він бачив сам себе...


Слайд #19
Шляхами України
Почаївська лавра,
1846
Будинок І.Котляревського в Полтаві, 1845
… Я богу…помолюсь…
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого бога,
За неї душу погублю
(«Сон» 1847. Орська кріпость)


Слайд #20
З любов'ю до Києва
Романо-католицька церква у Києві
1846
Аскольдова могила у Києві
1846
Здається – кращого немає
Нічого в бога, як Дніпро
Та наша славная країна…
(«І виріс я на чужині» 1848)


Слайд #21
У степах Аралу
Пожежа в степу. 1848
Форт Кара-Бутак. 1848-1849
Форт Кос-Арал зимою. 1848-1849
10 тяжких років провів Шевченко на казахській землі.
Але, незважаючи на важкі умови солдатчини –
знущання, муштру, заборону писати й малювати, –

Кобзар не припинив творчої роботи.
Його олівцем рухало щире співчування до народу,
приреченого царатом на вимирання.


Слайд #22
Дві Катерини
Катерино, серце моє!
Лишенько з тобою!
Де ти в світі подінешся
З малим сиротою?
Хто спитає, привітає
Без милого в світі?
Батько, мати – чужі люде,
Тяжко з ними жити!
… серце моє!
Не плач, Катерино…
Не показуй людям сльози,
Терпи до загину!


Слайд #23
МАЙСТЕР ПЕЙЗАЖУ
Т.Г.Шевченко – неперевершений майстер пейзажу. Чарівна природа і на малюнках, і в ліричних творах є контрастом до важких соціальних умов життя.
“Я хочу рисовать нашу Украину…”
(7 травня 1844р. Лист до О.Бодянського)


Слайд #24
Він був селянський син і став князем в царстві духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свобідніші степені.
Доля переслідувала його ціле життя та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри – в розпуку.
І. Франко


Слайд #25
Тарас Григорович Шевченко 1814 - 1861
Ім'я при народженні: Тарас Григорович Шевченко
Дата народження: 9 березня 1814
Місце народження: с. Моринці, Черкаська область
(суч. Україна)
Дата смерті: 10 березня 1861
Місце смерті: м. Петербург
Рід діяльності: художник, поет
Magnum opus: «Кобзар»


Слайд #26
Перший автопортрет Тараса Шевченка
Найранніший із тепер відомих автопортретів (полотно, олія, 43 × 45, в овалі, Національний музей Тараса Шевченка) виконано на початку 1840 року в Петербурзі. Це одна з перших спроб Шевченка малювати олійними фарбами. У творі — романтично піднесений образ молодого художника-поета. В манері виконання — в легких лесируваннях, що подекуди поєднуються з корпусним накладанням фарб, у витонченому малюнку, в довершеному пластичному моделюванні, в колориті, побудованому на синьо-зелених тонах із вкрапленням червоних, а головне — в романтичному забарвленні образу — виразно відчувається вплив Карла Брюллова. Твір не завершено.


Слайд #27
Автопортрети періоду «трьох літ» Автопортрет, написаний в Яготині
Автопортрет (папір, туш, перо, 22.7 × 18.4, приватна збірка, Москва), нарисований в Яготині 23 — 26 вересня 1843 і подарований Варварі Рєпніній разом з рукописом поеми «Тризна», зображує Шевченка за роботою. Тут виразно передано уважне сприйняття молодим художником навколишнього життя. Портрет виконано вільним, упевненим штрихом, близьким до манери рисування голкою на міді.


Слайд #28
Автопортрет зі свічкою
За малюнком, виконаним 1845, що його Шевченко відшукав (де — тепер невідомо), аж у травні 1860 він створив автопортрет зі свічкою (папір, офорт, акватина, 16.4 × 13), в якому майстерно передав ефект освітлення — боротьбу світла з темрявою, внаслідок чого твір набув символічного звучання. В цьому автопортреті привертає увагу розмаїтість застосованих технічних прийомів. Густим плетивом різної сили штрихів, підкреслених і об'єднаних шаром акватини, художник показав як морок відступає перед переможною силою світла. Обличчя модельовано прозорими перехресними штрихами, а вбрання зображено сіткою паралельних ліній, що імітують манери класичної гравюри різцем.


Слайд #29
Автопортрети періоду заслання Перший автопортрет періоду засланняАвтопортрет 1848 року
Перший автопортрет (папір, олія, 12.7 × 9.9, Державний Музей Тараса Шевченка), порушивши царську заборону писати і малювати, він намалював між 23 червням і 11 грудням 1847 в Орській фортеці, як тільки туди прибув, і 11 грудня 1847 надіслав А. Лизогубові. Це портрет поета в солдатському мундирі і кашкеті-безкозирці. Тяжкі муки вже наклали відбиток на обличчя Шевченка, на якому вражають широко-широко розкриті, сповнені скорботи очі.


Слайд #30
Автопортрет, написаний під час Аральської експедиції
З автопортретів, виконаних під час перебування в Аральській експедиції (1848—1849), до нас дійшов лише один (папір, сепія, 15.6 × 12.9, Львівський музей українського мистецтва), що його художник незабаром подарував А. Венгжиновському в Оренбурзі. Тарас Шевченко зобразив себе у вбранні, яке носив в експедиції, — звичайному цивільному пальті і світлому кашкеті з великим козирком, на обличчі — сліди втоми від нелегких мандрів.


Слайд #31
Автопортрет, написаний під час Аральської експедиції
До цього твору близькі три портрети (полотно, олія, закомпонований в овалі, відтворений у книжці «Тарас Шевченко як маляр», Львів-Москва, 1914, де тепер цей портрет — невідомо; полотно, олія, 24.5 × 19.8, Державний Музей Тараса Шевченка; полотно, олія, 26.2 × 21.4 Державний Музей Тараса Шевченка), які щодо авторства потребують додаткового дослідження: досі не встановлено, чи це Шевченкові автопортрети, чи копії або варіанти, виконані іншими художниками. Доля намальованого під час Аральської експедиції автопортрета, надісланого Варварі Рєпніній 14 листопада 1849, через три тижні після повернення з Оренбурга, невідома.


Слайд #32
Автопортрети, виконані в Оренбурзі
Із часів перебування Шевченка в Оренбурзі збереглися два автопортрет. Один із них (папір, сепія, білило, 24.3 × 18.1, Державний Музей Тараса Шевченка) виконано не пізніше 29 грудня 1849 і подаровано Лазаревському. Шевченко зобразив себе в цивільному одязі — у світлій куртці, з-під якої видно комір білої сорочки. На обличчі відчувається душевний спокій. У тому, що поет зобразив себе так, певно, мало значення те, що в цей час він жив не в жахливих умовах солдатської казарми, а на приватній квартирі, серед друзів і мав змогу малювати.


Слайд #33
Автопортрети, написані в Новопетровському укріпленні Автопортрет 1851 року 
 
Та незабаром, після арешту за порушення царської заборони і майже піврічного слідства, його заслано до Новопетровського укріплення. Тут Шевченко створив нові автопортрети — вражаючої сили художні документи про сім років нелюдських фізичних і моральних мук, але — всупереч усьому — й натхненної, подвижницької, героїчної творчої праці. До цих років належить низка сюжетних, жанрових малюнків, у які художник ввів автопортрети. Під час експедиції до Каратау він виконав малюнок «Шевченко серед товаришів», на якому зобразив себе за малюванням разом із Б. Залеським і Л. Турно. Його зображення тут близьке до автопортрета (тонкий брістольський картон, італійська олія, білило, Державний Музей Тараса Шевченка), створеного в липні-серпні 1851 й подарованого Б. Залеському (який згодом технікою офорта виконав копію з нього).


Слайд #34
Фоторепродукція автопортрету, подарованого Кухаренкові
У Новопетровському укріпленні Шевченко намалював також два автопортрети, один з яких 3 листопада 1854 передав з М. Семеновим у дарунок О. Бодянському, а другий надіслав 22 квітня 1857 Я. Кухаренкові. Обидва твори не збереглися. На першому, як можна твердити на підставі листа до О. Бодянського, художник зобразив себе в цивільному вбранні. Другий — відомий з фоторепродукції, що зберігалася в архіві Олени Пчілки (тепер в інституті літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР). Його намальовано сепією; як можна судити з того, що Шевченко так само зобразив себе тут у цивільному одязі, цей портрет виконано 1853-1854.


Слайд #35
Автопортрети останніх років життя Один з автопортретів, виконаних у Нижньому Новгороді
Повертаючись із заслання, у Нижньому Новгороді, Шевченко намалював ще два автопортрети. Перший (тонкий папір, італійський білий олівець, 31.4 × 24.6, Державний Музей Тараса Шевченка), виконаний не пізніше 28 листопада 1857, автор подарував М. С. Щепкіну.


Слайд #36
 Автопортрети, виконані в ПетербурзіАвтопортрет у темному костюмі
Більшість автопортретів, створених у Петербурзі в останні роки життя, Шевченко виконав технікою офорта. Працюючи над ними, він часто користувався фотографіями.
Перший автопортрет — у темному костюмі (папір, офорт, 16.4 × 12.3, створений за фотографією кінця 1850-их рр.) — виконано не пізніше 14 березня 1860. З цього твору збереглися також відбитки третього стану (16.1 × 12.5), де фон вкрито тонким шаром акватини. Автопортрет пройнятий глибоким ліризмом. Вражає вираз очей, якого раніше в автопортретах Шевченка не було: в них і сум, і ніжність, і тепле співчуття. Це — вираз «ласкавий, майже ніжний», який помітив в очах художника І. Тургенєв.
 


Слайд #37
Автопортрет у світлому костюмі
За фотографією, яку зробив 1859 у Києві І. Гудовський, 1860 виконано автопортрет у світлому костюмі (папір, офорт, 16.5 × 12.5). Тут на обличчі Шевченка помітні сліди тяжкої недуги, яка підточувала і без того надламане засланням здоров'я поета. У цьому ж творі відбився також пригнічений стан Шевченка, у якому він повернувся в Петербург після арешту на Україну влітку 1859.


Слайд #38
Автопортрет у шапці й кожусі
Якщо кожен із розглянутих автопортретів Тараса Шевченка розкриває певну грань образу художника, передає той чи інший душевний стан, то останній з цієї групи автопортретів — у шапці й кожусі (папір, офорт, 22.8 × 16.8), створений не пізніше 4 грудня 1860 за фотографією А. Деньєра, зроблоеної 1859, дає узагальнений образ портретованого. Твір вражає глибиною і цілісністю характеристики. Недаремно сучасники поета (К. Юнге та інші) вважали його найвдалішим і найбільш схожим з усіх прижиттєвих зображень Шевченка, і він був здобув найбільшу популярність.


Слайд #39
Останній автопортрет Тараса Шевченка
Останній автопортрет (полотно, олія, 59 × 49, в овалі, Державний музей Тараса Григоровича Шевченка), виконаний 1 лютого 1861, відтворює образ безнадійно хворого художника. Густий морок, з якого виступає освітлене тим же контрастним бічним світлом обличчя Шевченка, посилює трагізм твору.


Слайд #40
Отже, він був поетом, драматургом, прозаїком, мислителем,істориком, етнографом, фольклористом і художником, який залишив велику образотворчу спадщину- понад тисячу творів. Одне слово, геній Великого Kобзаря надзвичайно широкий, багатогранний.
Висновок


Слайд #41
Підготувала презентацію учениця 11 класу
Дзивицька Ольга.