Презентація "Олесь Терентійович Гончар"

+4
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Олесь Терентійович Гончар"
Слайд #1


Слайд #2
(1918 — 1995)
Олесь Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918p. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із заводського селища на околиці Катеринослава (тепер Дніпропетровськ) його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Козельщанського району Полтавської області.Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому письменникові матір.


Слайд #3
Батько Терентій Сидорович перед війною працював у приміському колгоспі (де й загинув від німецької авіабомби), мати Тетяна Гаврилівна – на заводі металевих виробів.


Слайд #4
У цьому будинкові народився Олесь Гончар, тут він осягав університетські науки, сюди приїхав 1947-го зі столиці повідомити родичів, що "став письменником"


Слайд #5
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ
Тридцяті роки в житті Олеся Гончара — період формування його як громадянина й митця. До вступу в Харківський університет (1938) він навчався в технікумі журналістики, працював у районній (на Полтавщині) та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше пробував свої творчі сили як письменник.


Слайд #6
ВІЙНА
1936р., коли почалася громадянська війна в Іспанії, молодий Гончар гаряче мріяв
потрапити в саму гущу тих подій. Цьому бажанню тоді не судилося збутися, але
через п'ять літ він таки «кинув синій портфель» і разом з іншими студентами
Харківського університету пішов добровольцем на фронт.


Слайд #7
Воєнні умови (він був старшим сержантом, старшиною мінометної батареї) не дуже сприятливі для творчості. Але й за таких нелегких обставин
О. Гончар не розлучався з олівцем та блокнотом. Вірші, що народжувалися в перервах між боями,
сам письменник назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів». Сьогоднішнє прочитання їх переконує, що це справді так. Ліричний герой «Атаки», «Думи про Батьківщину», «Братів» та інших фронтових поезій Гончара духовно, емоційно близький до героїв повоєнних його романів і новел, передусім «Прапороносців».
ВІЙНА


Слайд #8


Слайд #9
Нагороджений орденами "Слави" і "Червоної Зірки", трьома медалями "За відвагу", медаллю "За оборону Києва".


Слайд #10
ТВОРЧІСТЬ
У 1947-1959 роках вийшла його повість "Земля гуде", збірки оповідань "Новели", "Весна за Маврою", "Південь", "Чарикомиші", "Мама з Верховини" та ін., повісті "Микита Братусь" (1951 р.), "Щоб світився вогник", роман-дилогія "Таврія" (1952 р.), "Перекоп" (1957 р.), книгу нарисів "Зустрічі з друзями" (1950, про Чехословаччину),
"Китай зблизька" (1951 р.).


Слайд #11
оллрл
В КАБІНЕТІ


Слайд #12
"ПРАПОРОНОСЦІ"
Протягом 1946-1947 рр. О.Гончар написав романи "Альпи", "Голубий Дунай" (Державна премія СРСР, 1948 р.), "Злата Прага" (Державна премія СРСР, 1949 р.), які склали трилогію "Прапороносці“ , вперше опубліковану в журналі "Вітчизна".


Слайд #13

У 1959-1971 роках Олесь Гончар є головою правління Спілки Письменників України, у 1959-1986 роках – секретарем правління Спілки письменників СРСР; депутат Верховної Ради СРСР та УРСР.


Слайд #14
Роман "Людина і зброя"(1960 р.) отримав Державну премію УРСР ім.Т.Г.Шевченка 1962 року.
У 1961 році вийшла книга нарисів "Японські етюди", у 1963 році – роман у новелах "Тронка" (Ленінська премія, 1964 р.).
ТВОРЧІСТЬ


Слайд #15
Олесь Гончар
та
Павло Тичина


Слайд #16
У 1966 році на V з’їзді письменників України Олесь Гончар виступив з доповіддю "Думаймо про велике". У 1968 році опублікований роман "Собор".
Протягом 1970-1976 років письменник створив твори: роман "Циклон" (1970 р.), збірник статей "Про наше письменство"
(1972 р.), повість "Бригантина" (1973 р.), роман "Берег любові" (1976 р.).
ТВОРЧІСТЬ


Слайд #17


Слайд #18
Олесь і Валентина Гончарі на урочистому вечорі з нагоди 150-річчя від дня народження Льва Толстого. Київ, Державна опера ім. Т.Г.Шевченка, 1978 р.


Слайд #19
У 1973 році він очолив Український республіканський комітет Захисту миру, став членом Всесвітньої Ради Миру. У 1978 році Олеся Терентійовича Гончара обрано академіком АН УРСР, присуджено звання Героя Соціалістичної праці. Роман О.Гончара "Твоя зоря" (1980 р.) отримав Державну премію 1982 року, вийшов збірник статей "Письменницькі роздуми" (1980 р.). 
ТВОРЧІСТЬ


Слайд #20


Слайд #21
У 1986 році опубліковані повість "Далекі вогнища", новели "Корида", "Чорний яр", "Двоє в ночі", повість "Спогад про океан". Олесь Гончар у 1990 році вийшов з КПРС (вступив 1946 р.). У 1991 році опубліковано збірник статей "Чим живемо. На шляхах до українського Відродження". 
ТВОРЧІСТЬ


Слайд #22


Слайд #23
У 1992 році Олеся Гончару присвоєно почесний ступінь доктора Альбертського університету (Канада). У 1993 році Міжнародний біографічний центр у Кембриджі (Англія) визнав О.Гончара "Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років".
ТВОРЧІСТЬ


Слайд #24
Олесь і Валентина Гончарі в Карпатах


Слайд #25
В кінці 40-х і на початку 50-х років він пише низку новел ("Модри Камень", "Весна за Моравою", "Ілонка", "Гори співають", "Усман та Марта" й ін. У написаній тоді ж документальній в основі своїй повісті "Земля гуде" зображено діяльність молодіжної підпільної організації "Нескорена Полтавчанка", очолюваної комсомолкою Лялею Убийвовк.
ТВОРЧІСТЬ


Слайд #26
Видані протягом 50-х років книги новел "Південь" (1951), "Дорога за хмари" (1953), "Чари-комиші" (1958), повісті "Микита Братусь" (1951) і "Щоб світився вогник" (1955) присвячені мирному життю людей, важливим моральним аспектам їхніх взаємовідносин, а романна дилогія "Таврія" (1952) і "Перекоп" (1957) – історико-революційній проблематиці.
ТВОРЧІСТЬ


Слайд #27
Олесь Гончар, Олексій Коломієць і Валентина Гончар. Дубулти, Латвія, 1976 р.


Слайд #28
Свіжість погляду на світ, незвичайну заглибленість у життя продемонстрував автор "Прапороносців" у нових своїх творах, що з’явилися протягом 60–70-х років. Серед них – романи "Тронка" (1963), "Собор" (1968), "Берег любові" (1976), "Твоя зоря" (1980), повість "Бригантина" (1972), новели "Кресафт" (1963), "На косі" (1966), "Під далекими соснами" (1970), "Пізнє прозріння" (1974) та ін.
ТВОРЧІСТЬ


Слайд #29


Слайд #30
Твори О.Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова.
ТВОРЧІСТЬ


Слайд #31
Пам'ятник у Києві, на розі вул. Чапаєва


Слайд #32
У селі Сухе Кобеляцького району Полтавської області 28 серпня 2000 було відкрито Державний літературно-меморіальний музей-садибу Олеся Гончара. Щорічно, 3 квітня та 14 липня у музеї проводяться літературно-музичні вечори пам'яті письменника .
Іменем Олеся Гончара названі вулиці у багатьох містах України:
вулиця в Києві.
вулиця в Дніпропетровську.
вулиця Олеся Гончара в Івано-Франківську.
ПАМ'ЯТЬ


Слайд #33
Помер О.Гончар 16 липня 1995 року, похований у Києві на Байковому кладовищі.У 2005 році Президент України присвоїв Олеся Гончару звання Герой України (посмертно).


Слайд #34
Надгробок Олеся Гончара на Байковому цвинтарі в Києві


Слайд #35
«… Радянський режим… намагався зробити з Гончара слугу Системи, та не зумів. Не зміг. Не вийшло і не могло вийти. Бо Олесь Гончар – і як людина, і як громадянин, і як майстер – є втіленням українського вибору.»