Презентація на тему «Валер’ян Підмогильний» (варіант 10)
Валер'ян Підмогильний(1901-1937)
В. Підмогильний – один з найінтелігентніших і найтонших українських письменників… він глибший Мопассана, але залюбки вживає Мопассанівський імпресіоністичний мазок і не цурається спокійної розважливості фрази Анатоля Франса чи Дені Дідро.
Валерій Шевчук
Народився 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту на Катеринославщині в бідній селянській родині . Коли йому було близько 14 років, батьки переселились до панської економії в селі Чаплі. Хлопчик рано залишився без батька. Матір'ю Валер'яна була неосвічена селянка.
Після церковнопарафіяльної школи він зміг закінчити лише реальне училище.
Потім вступив на математичний факультет Катеринославського університету, згодом перейшов до правничого факультету. Він особливо захоплювався історією. І це захоплення пояснював знайомством з Д.Яворницьким. Підмогильний любив розмовляти з ним, бував у музеї, допомагав ученому.
Дмитро Яворницький
Багато часу приділяв самоосвіті, вивчав іноземні мови, друзі називали його «університетом на дому». Уже в 17 років Підмогильний заявив себе цілком зрілим письменником.
Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського.
Через матеріальну скруту юнак мусив кинути науку й шукати вчительського хліба спершу в Катеринославі й Павлограді, а потім у Ворзелі під Києвом.
Там, у Ворзелі, він зустріне й свою долю: донька місцевого священика Катерина Червінька стане його дружиною і другом – упродовж тринадцяти років, які їм відпущено бути разом.
Ворзель
Ім'я Підмогильного згодом з'являється на сторінках збірників «Вир революції», «Жовтень» (1921), а через рік виходить у Харкові його повість «Остап Шаптала» в журналі «Шляхи мистецтва. У 1923 р. на сторінках журналу «Нова громада» з'являється оповідання «Син» – один із найбільш вражаючих в українській літературі творів про голод.
Уже перша книжка письменника «Твори, том І», що вийшла Катеринославі у 1920 р., викликала зацікавлення, примусила заговорити про себе.
У 1923 р. він береться разом з іншим українським письменником Гео Шкурупієм за переклад статті Льва Троїцького «Пролетарська культура й пролетарське мистецтво» для газети «Більшовик».
Благодатним для В. Підмогильного було спілкування з друзями по перу – членами літературної організації «Ланка», яка пізніше стала називатися «Марс».
Його оповідання друкують журнали «Нова Громада», «Червоний Шлях», «Життя й Революція».
1928 рік. Процес українізації, що розпочався на початку 20-х років, згортається . Фабрикується справа СВУ – неіснуючої спілки України. 1930 р. В. Підмогильного викидають з редакції журналу «Життя й Революція». Заарештували: Леся Курбаса, Григорія Косинку, Миколу Зерова, Дмитра Фальківського та ін,застрелився Микола Хвильовий.
27 червня 1933 р. «Літературна газета» друкує його оповідання «З життя Будинку».
8 грудня 1934 р. В. Підмогильного заарештовують як учасника терористичної організації. Віднині письменник іменувався однослівно – «звинувачений», а утримуватися мав «під вартою в спецкорпусі № 1».
На ранок 28 березня іменем СРСР було оголошено вирок підсудним. Проте смертний вирок, який було винесено В. Підмогильному замінили в останню хвилину десятилітнім ув'язненням на Соловках. В. Підмогильний потрапляє на Соловки, але й там продовжує плідно працювати
Особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти» 3 листопада 1937 року. Разом із В. Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії розстріляні Микола Зеров, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол.На Байковому кладовищі Києва є могила сім'ї Підмогильних.