Презентація на тему «Чехословаччнина»

Підготувалауч. 11-Б класуБерчук Вікторія
Чехословаччнина
1968 рік. Вторгнення радянських військ у Чехословаччину.

Радянські війська на вулицях Праги. Верхи на бронетехніці - схоже, на спеціально сконструйованій для десантних військ самоходці АСУ-85. Якщо так, то це 7-ма гвардійська десантна дивізія з Каунаса. Ранок 21 серпня. В цей час десант уже захопив будівлі уряду. О 10-ій ранку працівники КГБ завантажили партійне, урядове і парламентське керівництво соціалістичної Чехословаччини у десантні БТРи, довезли на аеродром, посадили у десантний літак і відправили у Москву.

Прага, серпень 1968 року, за кілька днів до радянського вторгнення. Ліворуч у першому ряду - ідеолог "празької весни" і перший секретар Компартії Чехословаччини Александер Дубчек.Посередині - президент Чехословаччини, герой Другої світової Людвіг Свобода. Праворуч - генеральний секретар компартії Румунії Ніколае Чаушеску з візитом солідарності.Румунія, хоч і була членом Варшавського договору, засудила вторгнення.

Армія Чехословаччини отримала наказ не чинити опір вторгненню. Але з самого ранку населення почало знищувати і замальовувати вуличні знаки. Дезорієнтовані радянські війська не одразу змогли захопити радіо, вокзал і редакції газет. Біля радіостанції ще вранці зібрався великий натовп, який забарикадував вулицю. Полетів коктейль молотова, у відповідь – кулі.

За весь час вторгнення загинуло 108 мирних жителів. З них у перший день - 58. Більшість із них - тут, біля будівлі радіо.

Сцена біля будівлі радіо. Дим і вогонь, политий піною вогнегасника танк, екіпаж швидко залишає машину, один танкіст прикриває тих, хто вибирається, на нього кидається демонстрант: "Ну давай, стріляй!"

У військах теж були втрати. Загалом за місяць операції було убито 12 солдатів. "Небойові" втрати союзників склали ще 84 людини.

Радянські танки і артилерія обживаються на набережній Влтави.

Стихійний мітинг. Плакат "Ніколи з СРСР!" - рімейк із комуністичного офіціозного слогану "Навіки з СРСР!"

Демонстрація у Празі.Чехословаки вирішили діяти не силою, а психологічним тиском

Молодь із чехословацькими прапорами на Вацлавській площі.

Після обіду сутички остаточно припинилися, розпочалося спілкування. Мешканці міст переконували солдатів, що не треба їм "інтернаціональної допомоги", в них є своя соціалістична партія та уряд. Он як дядько танкіста грузить.

Звична сцена для Праги і Братислави кінця серпня 1968-го. "Ось почитайте, тут звернення нашого уряду..." - "У нас наказ!"

Один із численних саморобних плакатів.Був ще варіант: "Техника большая, а культуры нет" :)

Плакат на вітрині магазину жіночої білизни

Молода красуня тролить радянських танкістів: "Іване, їдь додому, Наташа сумує" :) Стіни і танк обписані гаслами

Офіцери штабу 10-го окремого танкового батальйону Берлінської бригади на чолі з майором Мяндіним не хочуть, щоб їх фотографували. Перед тим батальйон за добу подолав 164 км гірських доріг від німецького кордону до Праги.

Коли стало відомо про вторгнення, уряд ЧССР наказав армії не чинити опору. Жоден солдат не порушив цього наказу і не стріляв. Зате ходили на мітинги.На плакаті: "Ніхто вас не звав, окупанти"

Польська армія теж брала участь у вторгненні. Офіцери 27-го танкового полку Війська Польського в місті Ільник

Ніхто з чеських політиків так і не наважився створити "революційний уряд". З'їзд КПЧС підтримав Дубчека. Шокований Кремль погодився залишити його команду при владі, пообіцявши вивести армію.У вересні 1968-го радянські танки залишили Прагу.Але не Чехословаччину. У країні залишилася так звана "Центральна група військ" СРСР - 150 тисяч солдатів. За рік Дубчека і Слободу відправили у відставку, "Празька весна" закінчилася.

1989 рік, "оксамитова революція" у Празі.Дубчек і майбутній перший президент Чехії Вацлав Гавел вітають натовп демонстрантів. Через півтора роки радянські війська залишать Чехословаччину. "Празька весна" переможе.