Презентація "Корейська війна 1950–1953 років"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Корейська війна 1950–1953 років"
Слайд #1
Презентація з історії
учня 11-Б
СЗСШ №1 м.Чернігова
Афанасьєва Ярослава
Корейська війна
1950–1953 років


Слайд #2
Корейська війна - конфлікт між Північною Кореєю і Південною Кореєю, що тривав з 25 червня 1950 по 27 липня 1953 (хоча офіційного закінчення війни оголошено не було). Часто цей конфлікт часів холодної війни розглядається опосередковано війна між США і їх союзниками і силами КНР і СРСР.
Загальні дані


Слайд #3
Корея з 1910 року до закінчення Другої світової війни була колонією Японії.
Розподіл Кореї на Північну і Південну Корею відбулося в 1945 році після поразки Японії у Другій світовій війні.
10 серпня 1945 року у зв'язку з капітуляцією Японської Імператорської Армії представники США і СРСР домовились розділити Корейський півострів по 38-ій паралелі.
Таким чином Корейський півострів було розділено на дві частини: на північну під контролем Радянського Союзу і південну під контролем Сполучених Штатів Америки.
Передісторія конфлікту


Слайд #4
Сторони конфлікту
Північна Корея
Південна Корея
США, Великобританія, Філіппіни, Канада, Туреччина, Нідерланди, Австралія, Нова Зеландія, Таїланд, Ефіопія, Греція, Франція, Колумбія, Бельгія, ПАР, Люксембург
СРСР Китайська Армія


Слайд #5
Прапори країн, війська яких брали участь у війні в Кореї


Слайд #6
У грудні 1945 року США і СРСР підписали договір про тимчасове управління країною. У Кореї сформувалися уряди Корейської Народно-Демократичної Республіки і Республіки Кореї.
На півдні півострова США за підтримки ООН провели вибори; було обрано уряд на чолі з Лі Син Маном.
На півночі в лідери був висунутий Кім Ір Сен, з 1940 р. жив в СРСР та дослужився до майора Червоної Армії.


Слайд #7
Антигітлерівська коаліція пропонувала, щоб через деякий час КНДР і Південна Корея об'єдналися, однак в умовах початку Холодної Війни США і СРСР так і не змогли домовитись про деталі об'єднання, тому у 1947 році ООН з подачі президента США Гаррі Трумена взяла відповідальність за майбутнє Корейського півострова на себе.


Слайд #8
Як президент Південної Кореї Лі Син Ман, так і 1-ий генеральний секретар Корейської Трудової Партії Кім Ір Сен не приховували своїх намірів: дві корейські держави мали об'єднатися.
Прийняті у 1948 році Конституції Південної Кореї і КНДР проголосили, що метою кожного з двох урядів було розповсюдження своєї влади на всю територію держави.
При цьому до 1949 року як радянські, так і американські війська були виведені з території Кореї.


Слайд #9
З початку 1949 року Кім Ір Сен періодично звертався до радянського уряду з вимогою про допомогу у повномасштабному вторгненні у Південну Корею.
Йосип Сталін, однак, вирішив не задовольняти вимоги Кім Ір Сена і ймовірно вважав, що ситуація на Корейському півострові може призвести до нової війни. Незважаючи на загрозу, Радянський Союз продовжував надавати КНДР велику військову допомогу.
Нарешті, у січні 1950 року після великих коливань і піддавшись на умовляння Кім Ір Сена Йосип Сталін дав згоду на проведення наступальної операції.
Деталі булі узгоджені під час його візиту до Москви у березні — квітні 1950 року.


Слайд #10
12 січня 1950 року державний секретар США Дін Гудерхем Ачесон заявив, що оборонний периметр США на Тихому океані проходить по Алеутським, Рюкюським і Філіппінським островам, що говорилося проте, що Корея не ввійде у сферу американських державних інтересів. Цей факт додав рішучості уряду Корейської Народно-Демократичної Республіки у розв'язанні збройного конфлікту і допоміг переконати Йосипа Сталіна у тому, що військове втручання збройних сил США у конфлікт малоймовірно, саме тому конфлікт має назву Корейської Війни.


Слайд #11
Південнокорейський плакат: Солдати під прапорами Південної Кореї і ООН


Слайд #12
Американські огнеметчики атакують вхід в підземний тунель


Слайд #13
Початок Корейської Війни став найгрізнішим для США та інших західних держав: буквально за тиждень, 20 червня Дін Гудерем Ачесон з Державного департаменту США у своїй доповіді Конгресу заявив, що війна малоймовірна.
У червні 1950 р. Армія КНДР вторглася на територію Південної Кореї і стрімко рушила на південь. Всього через три дні після початку вторгнення північнокорейського війська захопили столицю Південної Кореї Сеул, а незабаром взяли під свій контроль більшу частину території Південної Кореї, виключаючи лише район м. Пусан на південному сході.
Вторгнення військ
КНДР на південь


Слайд #14
25 червня у Нью-Йорку була скликана Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй, на порядку денному якого стояло корейське питання.
Тоді європейські держави стали на бік США і надали військову допомогу американській армії, яка поспішала на допомогу збройним силам Південної Кореї. Війська Організації Об'єднаних Націй були відкинуті далеко у Пусан.
Однак війська Організації Об'єднаних Націй змогли відбити атаки військ Корейської Народної Армії і перейти у контрнаступ.


Слайд #15
Найважливіші бойові дії перших місяців війни - Теджонская наступальна операція (3-25 липня) і Нактонганская операція (26 липня - 20 серпня).
Під час Теджонської наступальної операції військам Корейської Народної Армії вдалося форсувати річку Кімган, оточити і розділити на дві частини 24-ту піхотну дивізію США, полонивши її командира, генерал-майора Вільяма Діна. Відтак армія США втратила 32000 солдатів і офіцерів, 220 гармат і мінометів, 20 танків, 540 кулеметів і 1300 автомобілів.
Під час боїв на річці Нактонган частини 1 кавалерійської і 25 піхотної дивізій були розбиті, на південно-західному напрямку 6 піхотна дивізія і мотоциклетний полк 1-ої армії Корейської Народної Армії захопили південно-західну і південну частини Кореї і вийшли на підступи до Масана, змусивши відступити 1-у морсько-піхотну дивізію.
Усі спроби Корейської Народної Армії прорвати лінію фронту не принесли успіхів.


Слайд #16
Солдати ведуть бої на вулицях Сеула. Вересень 1950 року


Слайд #17
Морські піхотинці відступають від Чосіна


Слайд #18
Контрнаступ почався 15 вересня. Забезпечивши 15 вересня надійний захист з півдня південна коаліція почала операцію «Хроміт». В її ході був висаджений американський десант у порту міста Інчхон поблизу Сеула. На початок жовтня була звільнена вся Південна Корея.
Контрнаступ армії ООН


Слайд #19
Солдати 3-й піхотної дивізії на річці Імджін


Слайд #20
Американські десантні кораблі в порту Інчхон


Слайд #21
19 жовтня 1950 китайські війська під командуванням Пен Дехуая, користуючись ефектом несподіванки, без оголошення війни перейшли корейську кордон.
На початку грудня союзні війська були змушені почати загальний відхід на південь, яке також виявилося найтривалішим відступом американців в історії.
5 грудня китайці зайняли північнокорейську столицю.
Втручання СРСР і КНР


Слайд #22
Три F-86 «Сейбр» в небі над Кореєю


Слайд #23
До червня 1951 року Корейська Війна досягла критичної точки. Незважаючи на важкі втрати, кожна зі сторін розширила армії до близько мільйона солдатів і офіцерів.
Незважаючи на перевагу в технічних засобах, ООН була не в змозі досягти вирішальної переваги. Усім сторонам конфлікту стало ясно, що досягти перемоги будь-якою ціною буде неможливо і необхідні переговори для підписання миру.
Корейська Війна заходить
у глухий кут


Слайд #24
Вперше сторони сіли за стіл переговорів у Кесоні 8 липня 1951 року, однак під час дискусій Корейська Війна продовжилася.
Метою військ Організації Об'єднаних Націй було становлення Південної Кореї у довоєнних кордонах. Командування Народно-Визвольної Армії Китайської Народної Республіки висунуло схожі умови.


Слайд #25
27 листопада 1951 сторони домовилися про встановлення демаркаційної лінії на основі існуючої лінії фронту і про створення демілітаризованої зони.
Її вісь - «військова демаркаційна лінія», офіційно зафіксована Угодою про перемир'я 27 липня 1953.
Але потім переговори зайшли в глухий кут через розбіжності з питання про репатріацію військовополонених


Слайд #26
Країни підписали дві угоди про перемир'я
27 липня 1953 - договір про припинення вогню.
Грудень 1991 - Сеул і Пхеньян підписали «Міжкорейські угоду про примирення, ненапад, обмін та співробітництво».


Слайд #27
Чисельність військ (осіб):
Війська ООН:
Республіка Корея - 590 911
США - від 302 483 до 480 000
Великобританія - 63000
Філіппіни - 7430
Канада - від 6146 до 26791
Туреччина - 5190
Нідерланди - 3972
Австралія - 2282
Характеристики війни
Статистика
Нова Зеландія - 1389
Таїланд - 1294
Ефіопія - 1271
Греція - 2163
Франція - 3421
Колумбія - 1068
Бельгія - 900
ПАС - 826
Люксембург - 44
Всього: від 933 845 до 1100000


Слайд #28
Північна коаліція (дані приблизні) :
Північна Корея - 260 000
Китай - 780000
СРСР - до 26000, в основному пілоти, зенітники і військові радники
Всього: близько 1060000


Слайд #29
Війна в Кореї виявилася найбільш кровопролитної в історії людства після Другої Світової.
Загинули 9 млн. корейців, 1 млн. китайців.
Сили ООН втратили 118 тис. убитими (В т.ч. 54 тис. американців), 265 тис. пораненими І 93 тис. полоненими.
Жертви війни в Кореї


Слайд #30
По цей день мирний договір, який формально завершував би війну, не підписаний.
КНДР і Республіка Корея не визнали (і до цих пір не визнають) один одного, вважаючи своєю суверенною територією весь Корейський півострів.
Постконфліктна ситуація


Слайд #31
Меморіал полеглим В Корейській війні


Слайд #32
Хоча війна була між двома Кореями, чітко видно, що ці дві держави були всього лише маріонетками у СРСР і США. Адже Корейська війна була першим і найбільшим конфліктом після закінчення другої Світової Війни. Виходячи з цього, можна судити про те, що Корея стала відправною точкою для початку і «холодної війни».
США стали агресором по відношенню не тільки до Північної Кореї, але і до Південної, так як сильно тиснули на правлячі кола на чолі з Лі Син Маном. Багато джерел того часу говорять про те, що тільки під натиском США Південна Корея почала наступ на КНДР.
Висновок