Презентація "Україна в період повоєнної розбудови"

+3
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Україна в період повоєнної розбудови"
Слайд #1
ПРЕЗЕНТАЦІЯна тему:“   УКРАЇНА В ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ ”
Виконав
Учень 11 класу
Дідоренко Валентин


Слайд #2
Друга світова війна призвела до значних змін у долі України.
Хоча Україна і зазнала великих збитків (зруйнований економічний потенціал, численні людські втрати), значно розширились її кордони, зросла політична й економічна вага республіки в СРСР, вона вийшла на міжнародну арену як суб'єкт міжнародного права, докорінно змінився склад її населення.
І, що найважливіше, вперше за багато століть майже всі українські землі були об'єднані кордонами однієї держави


Слайд #3
Україна в період відбудови(1943-1953 рр.)


Слайд #4
1. Адміністративно-територіальні зміни
Питання про західний кордон СРСР, а відповідно й України, гостро постало під час завершальних операцій Другої світової війни в Європі. Воно активно обговорювалося під час Тегеранської (1943), Ялтинської (1945) та Потсдамської (1945) конференцій глав держав антигітлерівської коаліції.
Остаточно повоєнні кордони УРСР сформувались у процесі україно-польського, україно-чехословацького, україно-румунського територіальних узгоджень та юридичного закріплення у складі республіки західноукраїнських земель, які увійшли до складу УРСР протягом 1939-1945 рр.
Особливо складним і тривалим було врегулювання територіальних питань з Польщею та Чехословаччиною. На цей процес суттєво вплинуло міжнародне становище, зокрема прагнення СРСР закріпитися у Східній Європі.
Першим кроком на шляху україно-польських територіальних домовленостей стала Люблінська угодаміж урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення від 9 вересня 1944 р. Відповідно до цього документа частина українських земель (частина Підляшшя, Холмщини, Надсяння, Лемківщина), де проживало майже 800 тис. українців, передавалися Польщі. У такий спосіб сталінське керівництво намагалось підтриматипрорадянський польський уряд і залагодити негативне ставлення польської громадськості до радянської влади через події 1939 р.


Слайд #5
Територіальне розмежування між СРСР і Польщею було закріплене Договором про радянсько-польський державний кордон від 16 серпня 1945 р. Цей документ встановлював кордон по «лінії Керзона» і відхиленнями на схід (тобто на користь Польщі) на 5-8 км, а на окремих ділянках – на 17 км (район Немирів –Ялівка) і навіть 30 км (район р. Солокії і м. Крилува).
Процес україно-польських територіальних домовленостей завершився в 1951 р., коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними ділянками, в результаті якого до Львівської області відійшли землі в районі м. Кристинополя (згодом перейменованого на Червоноград), а до Польщі відійшли території довкола м. Нижні Устрики Дрогобицької області.
З наближенням радянських військ до кордонів Чехословаччини постало питання про подальшу долю Закарпатської України.
У радянсько-чехословацьких переговорах з емігрантським урядом Е.Бенеша і в договорі про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво між ЧСР та СРСР (12 грудня 1943 р.) питання про Закарпатську Україну вирішувалось на користь Чехословаччини.


Слайд #6
У травні 1944 р. в Лондоні було підписано угоду між СРСР і ЧСР про взаємовідносини між чехословацькою владою і союзними (радянськими) військами на визволеній території. Угода передбачала, що головнокомандувач радянськими військами матиме владу лише в межах зон ведення воєнних дій. На решті території влада здійснюватиметься чехословацькою адміністрацією.
Але зі вступом радянських військ на територію Закарпатської України ситуація змінилась. Радянське керівництво стало розглядати цей регіон як важливий стратегічний плацдарм для посилення свого впливу в Центральній і Південно-Східній Європі. Для досягнення своїх стратегічних цілей радянське керівництво використало антифашистський і національно-визвольний рухи населення краю.
Зі звільненням Закарпатської України від фашистської окупації вийшли із підпілля Народні комітети, які стали виконувати роль органів місцевою самоврядування, а також комуністи, які 19 листопада 1944 р. утворили самостійну Комуністичну партію Закарпатської України.
Відновлення чехословацької адміністрації гальмувалось. Більша частина краю була включена в зону, на яку поширювалась влада радянської воєнної адміністрації. У процеси, що відбувалися в краї, активно втручались органи НКВС на чолі з Л.Берією, які відразу почали здійснювати масове інтернування та депортацію місцевого населення; військова адміністрація, що здійснювала призов до лав Радянської Армії; в також політоргани 4-го Українського фронту, які очолював Л.Брежнєв.


Слайд #7
Леонід Ілліч Брежнєв


Слайд #8
Останню крапку у визначенні повоєнних кордонів України було поставлено 10 лютого 1947 р. під час підписання радянсько-румунського договору, за яким до УРСР відходили Північна Буковина, Хотинщина,Ізмаїльщина, тобто юридично закріплювалися кордони, встановлені в червні 1940 р.


Слайд #9
Врегулювання територіальних питань мало для України такі наслідки:
– були остаточно встановлені та юридично закріплені кордони республіки;
–  збільшилася територія УРСР;
–  відбулись демографічні зміни у складі населення;
– основну частину українських земель було об'єднано в кордонах однієї держави


Слайд #10
Зовнішньополітична діяльність УРСР
Наприкінці Другої світової війни Україна знову виходить на зовнішньополітичну арену. Проте, як складова частина Радянського Союзу, вона не мала можливості проводити самостійну зовнішню політику.
27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин, X сесія Верховної Ради СРСР (28 січня - 1 лютого 1944 р.) прийняла закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загальносоюзного на союзно-республіканський. А в березні 1944 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки. Очолив Народний комісаріат Д.Мануїльський.
Зважившись на такий крок, сталінське керівництво переслідувало далекосяжні стратегічні цілі: по-перше, представити приєднання західних областей України і Білорусії як акт возз'єднання територій, населених представниками одного етносу, по-друге, збільшити кількість своїх представників у Організації Об'єднаних Націй, переговори про створення якої активно ведись наприкінці війни.


Слайд #11
У серпні 1944 р. на конференції в Думбартон-Оксі (США),під час обговорення проекту майбутньої Організації Об'єднаних Націй, радянський представник А.Громико вніс пропозиціювважати 15 радянських республік членами-засновниками організації. Хоча ця пропозиція була відхилена, сталінськекерівництво не полишало цієї ідеї. На Кримській конференції у лютому 1945 р. США й Велика Британія зобов'язалися підтримати пропозицію радянською уряду щодо прийняття УРСР і БРСР у члени ООН6 травня 1945 р. українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію ООН і активно включилася в роботу. Д.Мануїльський очолив комітет з підготовки тексту преамбули (вступу) і першого розділу Статуту ООН «Цілі та принципи» діяльності Організації. Інші члени української делегації: І.Сенін, О.Палладін, В.Бондарчук, М.Петровський, П.Погребняк – теж и взяли активну участь у роботі комітетів.


Слайд #12
Перехід до мирного будівництва. Внутрішньополітичне та економічне становище УРСР
Після звільнення території республіки від німецько-фашистських загарбників постало питання про відбудову народного господарства України.
На думку істориків, жодна країна Європи не зазнала такого руйнування міст, промисловості, сільськогосподарських угідь, загибелі стількох людей, як Україна. За роки війни ворогом було знищено 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл (250 з них були повністю спалені разом з їх мешканцями),зруйновано 16 158 промислових підприємств (неушкодженими залишились лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств), 1,9 тис. залізничних станцій, 28 тис. колгоспів, 900 радгоспів. 1,3 тис. МТС, 18 тис. лікувальних, 33 тис. навчальних і наукових закладів, 19 тис. бібліотек.


Слайд #13
Руїни Дніпрогесу. 1944 р.


Слайд #14
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!