Презентація "Цікаві відомості та факти про виникнення козацтва"

+4
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Цікаві відомості та факти про виникнення козацтва"
Слайд #1
Цікаві відомості та факти про виникнення козацтва


Слайд #2

Козаки́ — вільні озброєні люди, представники військового стану, воїни-найманці. Члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дико-го поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів. Термін "козак" вперше згаданий у «Таємній історії монголів» 1240р. і означав людину самотню, не пов'язану з домом і сім'єю. Основним заняттям козаків була війна: розбій і патрулювання торгових шляхів, піратство в Криму та Чорному морі,захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.


Слайд #3
Наприкінці XV — у першій половині XVI століття на українсько-татарському прикордонні знаходилися й українські бояри-лицарі, які очолювали загони, що боролися з татарськими наїздами. До другої половини XVI століття існувала також аморфна прикордонна військово-промислова спільнота бояр-козаків і бояр-шляхтичів. До початку XVII століття усі ті спільноти ввійшли до козацького стану.
Старости прикордонних земель використовували фортеці для захисту кордонів, формуючи з козаків бойові загони.
Козацтво, яке швидко перетворилося на значну військову силу, уже до початку XVII століття стало найважливішим чинником захисту України від татаро-турецької і польсько-католицької загрози.


Слайд #4
Небезпечне життя на прикордонних територіях, як уже зазначалося, унеможливлювало ведення повноцінної господарської діяльності. Ті можливості, що існували для цього в межах прикордонних поселень, не могли забезпечити пристойних умов життя її мешканцям. В умовах екстенсивного господарства люди поставали перед дилемою: існувати на межі виживання й у відносній безпеці чи намагатися підвищити свій добробут, але з певним ризиком навіть для власного життя. Багато хто обирав останнє. Так з'явилося уходництво — уходи на промисел у степи. Багато в чому цьому явищу сприяла непокора основної маси прикордонного населення офіційній владі.


Слайд #5
Уходництво мало сезонний характер. Заглиблення у степи на промисли (бджолярство, рибальство, мисливство, тощо) здійснювалося в теплі часи, після чого уходники поверталися до своїх домівок зі здобутими продуктами або здобиччю. Це багато в чому нагадує діяльність буканьєрів у Карибському морі початкового періоду з тією різницею, що ті змушені були одразу селитися на освоюваних ними землях, оскільки ті являли собою острови.


Слайд #6
Звичайно ж, займатися промислами на територіях, що перебували у сфері татарського впливу, було неабияк небезпечно. Тому без зброї у степу (і навіть у прикордонних землях Литви і Польщі) з'являтися було неможливо. У будь-який час могла відбутися сутичка з татарами. Так само небезпечним було і одноосібне уходництво. Для збереження безпеки і для потреб самого промислу уходники об'єднувалися в більші або менші ватаги. Отже, уходницька діяльність була колектив-ним заняттям. Таким чином, ватаги уходників являли собою водночас і промислову компанію, і певну військову силу. Наявність в уходників озброєння зумовлювалася не лише потребами оборони. Ефективнішим засобом отримання здобичі були грабіжницькі напади. Насамперед вони були спрямовані на татарських степових кочівників. Спочатку це були дрібні сутички з татарами — напади на чабанів, у яких відбирали худобу, засідки з метою захоплення полонених та отримання за них викупу тощо. Це з кінця XV століття стало звичайним явищем у житті українського прикордонного суспільства. 


Слайд #7
У 1552-1556 рр. канівський і черкаський староста Дмитро Іванович Вишневецький об'єднує козаків, створюючи за порогами Дніпра на о.Мала Хортиця козацький центр - Запорозьку Січ. Згодом Січ неодноразово змінювала місце свого розташування. Назва "Запорозька Січ" поширилася на все об'єднане навколо Січі козацтво. Запорозька Січ стала зародком нової української (козацької) державності


Слайд #8
Її, як державне утворення, характеризують такі ознаки:
Ознаки державності:
Характер прояву ознак:
1. Військовий устрій
Січові козаки складали військо-кіш, кіш поділявся на військові одиниці - курені (38 куренів).
2. Територіальний устрій
Територія, яку контролювала Січ, поділялася на паланки (5-10 паланок) на чолі з полковниками. Паланкове козацтво проживало на хуторах та в містечках.
3. Форма правління
Запорізька Січ була козацькою республікою. Верховна влада на Січі належала козацькій раді, брати участь у якій мали право всі козаки. Козацька рада обирала старшину: кошового отамана (гетьмана), писаря, обозного, суддю, осавулів. Кожен курінь аналогічно обирав курінну старшину. Козацька рада збиралася, як правило, щороку 1 січня.
4. Правова система
Діяло звичаєве козацьке право, яке склалося в XV -сер. XVI ст.
Козаки були рівними перед законом, рівними у праві користуватися землею й іншими угіддями, брати участь у радах, обирати старшину.


Слайд #9
Наприкінці XVI - на поч. XVII ст. Січ стала центром визвольного руху українського народу.


Слайд #10
Тлумачний словник української мови подає такі визначення слова «козак»:
В Україні у XV — XVIII століттях — вільна людина із кріпосних селян чи міської бідноти, яка втекла на південні землі України та брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників, а також нащадки такої людини.
У дореволюційній Росії з XVIII століття — представник військового стану, уродженець Дону, Кубані та інших військових областей.
Парубок, юнак, неодружений чоловік; молодецький, ставний парубок.
розмовне слово Відважний, завзятий, хоробрий чоловік.
В українській народній творчості — лицар, носій позитивних фізичних і духовних якостей.


Слайд #11
Виникнення українського козацтва та Запорізької Січі було закономірним явищем української історії. Воно протистояло не тільки турецько-татарській агресії, а й очолило національно-визвольний рух проти польського панування і боротьбу за власну державу.