Презентація "Підпільні рухи часів другої світової війни"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Підпільні рухи часів другої світової війни"
Слайд #1
Підпільні рухи часів другої світової війни


Слайд #2
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ПІДПІЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ


Слайд #3
Армія Крайова
Підпільні збройні сили в Польщі, об'єднані під назвою «Армія Крайова», були сформовані на території Польщі в кордонах до 1 вересня1939 року — та були підпорядковані польському еміграційному уряду в Лондоні. АК — одна з найчисельніших і найорганізованіших «підпільних армій» тогодення в Європі.
Головне завдання АК — збройний опір гітлерівським окупантам та підготовка загальнопольського повстання, так звана операція «Гроза», яке мало вибухнути у сприятливий для того час.


Слайд #4
Армія Людова
Створена з підпільної збройної організації ПРП Ґвардія Льодова та інших прокомуністичних військових загонів в січні 1944 Крайовою Радою Народовою під час наступу Радянської Армії на територію Польщі. Перший командуючий Михал «Роля» Жимерський.
Польська Робітнича Партія (ППР) ще в перші роки війни почала формувати з робітників, селян і інтелігентів народне військо — Гвардію Людову, яка мала свій штаб, загони і командування у воєводствах, округах і повітах. До Гвардії Людової вступила більшість членів ППР. Її загони очолювали комуністи. 1942 загони Гвардії Людової розпочали бойові операції у Варшаві, а згодом — партизанську війну на всій території Польщі. На кінець 1943 тільки в Люблінському і Келецькому воєводствах діяло понад 40 загонів. Лише 1943 було проведено 1208 бойових операцій, а саме: руйнувались комунікації і зв'язок вермахту, знищувала склади, військ, техніку і живу силу, перешкоджала вивезенню до Німеччини польського населення, визволяла з таборів смерті полонених польських і радянських солдат, громадян інших країн.


Слайд #5
Вільна Франція
«Вільна Франція» (фр. «La France libre») — офіційна назва (до липня 1942) сформованого під час Другої світової війни руху, що ставив на меті боротьбу за звільнення Франції від німецької окупації та режиму Віші. Організатором та керівником руху виступав генерал Шарль де Голль. У липні1942 року організація змінила назву на «Франція, що бореться». Координаційний центр руху розташовувався в Лондоні.
У 1944 році брала участь у операції "Нептун"


Слайд #6
Cosa Nostra
Коза ностра зявилась в Сицилії на початку XIX століття,і вже на початку XX століття перетворилася в міжнародну організацію. Спочатку організація займалася захистом (що включала найжорстокіші методи) власників апельсинових плантацій і великих земельних ділянок.Пізніше Коза Ностра розширила ареал своєї діяльності, ставши злочинним угрупованням у всіх відносинах. З 20 століття головним напрямком діяльності Кози Ностри став бандитизм.
Члени організації називали себе «сім'єю» . Так звана «сім'я» мала жорстку ієрархічну структуру, підпорядковану "хрещеному батьку". Територія діяльності «сім'ї» поділялася на своєрідні «округу», які могли складатися з вулиць, районів або навіть цілих провінцій. Кожен округ контролювався зазвичай трьома родинами, які обирали свого лідера (такого лідера називають - голова голів). Цей лідер вибирав свого заступника і ще від одного до трьох радників (консильєрі).


Слайд #7
Організація українських націоналістів (ОУН)
Організа́ція украї́нських націоналі́стів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 році.


Слайд #8
Українська повстанська армія(УПА)
Украї́нська повста́нська (рідше — повста́нча) а́рмія (УПА) — озброєне крило Організації українських націоналістів.
Розпочала свою діяльність з весни 1943 року на територіях, які до 1939–1940 років входили до складу Польщі і Румунії: райхскомісаріату Україна (Генеральна округа Волинь-Поділля) — з кінця березня 1943, Генерал-губернаторства (Галичина — з кінця 1943, Холмщина — з осені 1943) та румунської Трансністрії (Північна Буковина) — з літа 1944.


Слайд #9
Поліська Січ
Поліська Січ, Українська повстанська армія отамана Бульби Боровця (УПА(о)Б-Б), Українська народно-революційна армія(УНРА, з літа 1943 року) — підпільна збройна формація, створена на Поліссі (Північна Україна) влітку 1941 року, в селі Немовичі Сарненського р-ну, що на Рівненщині отаманом Тарасом Бульбою було видано перший наказ про початок боротьби і створення повстанської армії. Основу організації було закладено ще у 1940 році, а перші збройні формації було утворено із вибухом німецько-радянської війни у червні 1941 року. Бульбівці воювали як проти німців, так і проти радянських військ, періодично співпрацюючи з однією із сторін. Найбільшого розмаху Поліська Січ набула у 1942 році, коли в її рядах було від 3-х до 10-ти тис. вояків . Невеликий проміжок часу повстанці контролювали частину Полісся, в районі штабу Січі — міста Олевська, проголосивши Олевську Республіку.


Слайд #10
ОСНОВНІ ДІЇ


Слайд #11
Армія Крайова
В часи гітлерівської окупації неодноразово АК вступала у сутички з УПА, часто ці сутички були майстерно спровоковані гітлерівською та сталінською спецслужбами.
4 січня 1944 розпочалася реалізація операції «Гроза» (акція «Бужа») При наближенні радянських військ до Варшави, з метою недопущення повторення ситуації у Львові, 1 серпня 1944о 17-й годині керівництво АК розпочало Варшавське повстання, в якому взяли участь широкі верстви патріотично налаштованих варшав'ян. Повстання було жорстоко придушене гітлерівцями, Варшава — вщент зруйнована.
Повстанці не отримали військової підтримки з боку радянських військ, оскільки радянське керівництво спочатку з об'єктивних причин не змогло форсувати наступ на Варшаву, а потім з тактичних — не захотіло підтримувати польські патріотичні сили, які були налаштовані по-антирадянському та по-антикомуністичному з огляду на Сталінсько-Гітлерівський пакт та радянську й гітлерівську окупації Польщі у 1939 році.
Згідно з донесеннями НКВС, станом на 1 вересня 1945 року у Львівській області заарештовано 3319 вояків Армії Крайової, у тому числі коменданти двох округів та Львівського обшару 


Слайд #12
Вільна Франція
У департаменті Ларьеж 14-й іспанський партизанський корпус зіграв головну роль у вигнанні німців. У червні 1944 року корпус атакував німецькі конвої і визволив декілька сіл, після чого узяв штурмом Фуа, німецький штаб в цьому районі. Сильний німецький загін зробив контратаку, але потрапив в засідку. Незважаючи на свою чисельну перевагу, німці були накриті кулеметним вогнемм, і 1200 німецьких солдатів здалися в полон. Відоме зіткнення сталося, коли німці відходили з Марселя через область Гард. Загін з 32 іспанців і 4 французів атакував німецьку колону 22 серпня 1944 року в місті Ла Мадлен. Іспанські бійці Опору убили в Парижі генерала фон Шаумберга, паризького коменданта і генерала фон Ріттера, який відповідав за примусовий набір робітників на німецькі заводи. Більш ніж чотири тисячі іспанців взяли участь в макистськом повстанні в Парижі 21 серпня 1944 року. Незабаром їх підтримали регулярні армійські загони з нормандського плацдарму.


Слайд #13
Cosa Nostra
Вторгненню союзних військ з півдня Італії заважали досить чисельні сили (300 тис. італійців і 40 тис. німців). Хоч і сили союзних військ були трохи більшими (близько 470 тис. військ), дуче наказав триматися до останнього. І тому на всьому шляху союзні війська несли значні втрати,особливо поблизу річки Наро, де 35 батальйон берсальєрів показав справжню хоробрість, відбиваючи усі атаки переважаючого супротивника. Але, після 14 червня опір італійців дивним чином зовсім послабився. Досить цікава історія з захопленням фортеці Монте-Камарата, командиром цієї фортеці був фашист-фанатик полковник Салемі. Кожного ранку він всім загрожував: “Помремо, але не здамося!!!”. А ввечері солдат вмовляли і навіть залякували люди кримінального боса Дженко Руссо. І ці методи були більш дієвими. 20 червня на ранковому шикуванні полковник побачив, що 2\3 всього складу фортеці дезертирували. Розлючений офіцер захотів розправи і поїхав до вілли Дженка, але посеред дороги натрапив у засідку і був вбитий. А наступного дня Дженко Руссо приїхав у фортецю і дав наказ: “Усім скласти зброю! А коли приїдуть Американці: щоб я жодного пострілу не почув. А той, хто не послухає, того ми дістанемо з-під землі і розітремо в порошок!”. Майже така сама історія сталася в містах Віллальбе і Палермо. А на публічному марші перемоги в Неаполі спереду колони йшов Дженк Руссо, який пізніше став головою сицилійської мафії.


Слайд #14
ОУН, УПА і Поліська Січ
Зазвичай ці організації вели диверсійні дії: розбирали залізно-дорожні шляхи, підривалися мости, проводилися розвідки з передачею інформації радянським військам, партизанські бої і так далі.


Слайд #15