Презентація "Індія"

-1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Індія"
Слайд #1
Індія


Слайд #2
План
1. Розвиток національно-визвольного руху в міжвоєнний період.
2. М. Ганді – лідер національно-визвольного руху.
3. Акції громадянської непокори.


Слайд #3
Розвиток національно-визвольного руху в міжвоєнний період.
Передумови піднесення: невиконання британською колоніальною владою обіцянки на­дати Індії самоуправління після закінчення війни, обмеження правлячими колами Англії підприємницької діяль­ності індійських капіталістів, важке становище селян, спричинене непомірними податками, виступ робітників за поліпшення умов праці та підвищення зар­платні.
Події:
– Найвпливовіші політичні сили національно-визвольного руху – Індійський Національний конгрес (ІНК), Мусульманська ліга (популярна серед населення, яке сповідувало іслам).
– Реформа Монтегю-Челмсфорда закріпила колоніальний статус Індії.
– Закон Роулетта спрямований проти учасників антиколоніально­го руху.
– Перетворення ІНК на масову політичну партію, майже 10 млн чол.


Слайд #4
М Ганді і гандізм
Гандізм – це соціально-політичне і релігійно-філософське учення, розроблене М. Ганді, що стало ідеологією індійського національно-визвольного руху.
Мохандас Ганді (1869-1948) – видатний діяч національно-визвольного руху Індії, його ідеолог. Очолив Індійський Наці­ональний конгрес. Безпосередньо керував бо­ротьбою за незалежність. Автор Методу нена­сильницького опору. Після завоювання Індією незалежності 1947р. і поділу її на дві держа­ви (Індійський союз і Пакистан) Ганді висту­пав проти індомусульманських погромів, що почалися, і був убитий членом індуїстської екстремістської організації. Прозваний у народі Махатмой («велика душа»).


Слайд #5


Слайд #6
Основні засади гандізму:
• Досягнення незалежності шляхом залучення до боротьби широ­ких мас населення.
• Засудження класової боротьби.
• Об'єднання у боротьбі за незалежність усіх індійців незалежно від їх походження, каст та класової приналежності.
• Намагання вирішувати конфлікти мирним шляхом.
• Застосування сатьяграхи – методу ненасильницького опору, який передбачав: відмову від титулів і посад, дарованих колоніальною владою; бойкот постанов уряду; невідвідування англійських навчальних закладів; організацію мирних демонстрацій, страйків; відмову від сплати податків.


Слайд #7


Слайд #8
Кампанії громадянської непокори
Перша кампанія
Почалася в квітні 1919 р. – відповідь на реформи Монтеню-Чемсфорда і закон Роулетта. Заклик М. Ганді до харлату – закриття крамниць і припинення будь-якої ділової активності. Квітень 1919р. – розстріл англійськими колоніальними властями мирної демонстрації в Амрітсарі (загинуло близько 1 тис. чолі). Стихійні заворушення у Пенджабі та інших провінціях. Прийнято рішення з'їзду ІНК про бойкотування виборів за новим законом, що остаточно зірвало вибори.


Слайд #9
Друга кампанія
Нове піднесення національно-визвольного руху у другій половині 20-х років, зростання профспілок. Грудень 1925 р. – обрання головою ІНК лідера лівих сил Дж. Неру. Головна мета ІНК – розгортання боротьби за повну незалежність країни. Проголошення Днем незалежності Індії 26 січня 1930 р., цей день став початком масового антианглійського руху.
Ганді опублікував 11 вимог: зменшення податку на 50 % ; введення протекціоністських тарифів на іноземні текстильні вироби; відміна монополії англійський властей на видобуток солі та ліквідація податку на сіль; скорочення військових видатків; звільнення політв'язнів тощо. У випадку їх прийняття обіцяв припинити кампанії громадянсь­кої непокори. Англійський уряд вимоги відхилив.


Слайд #10
Весна 1930 р. – так званий «соляний похід». Ганді особисто очо­лив похід кількох десятків діячів ІНК до моря, щоб випарювати сіль з морської води всупереч соляній монополії властей. Британська влада проголосила ІНК поза законом, заарештувала Ганді, Неру і понад 60 тис. учасників руху непокори англійською владою.
Березень 1931 р. – між ІНК і адміністрацією віце-короля Індії укладено компромісну угоду (Делійський пакт), за якою власті зобов'язалися припинити репресії і звільнити ув'язнених, а ІНК – припинити кампанію непокори.


Слайд #11
Проблема деколонізації і майбутнього країни
1931 р. – згода Ганді на участь у конференції «круглого столу», скликаній у Лондоні для обговорення індійських проблем. ІНК представив на конференції «круглого столу» документ «Про основні права й обов'язки громадян Індії» з вимогами: впровадження в Індії демократичних свобод; визнання кастової і релігійної рівності; адміністративно-територіальна перебудова країни з урахуван­ням релігійного чинника; встановлення мінімуму заробітної плати; обмеження орендної плати за землю; зниження податків. Лондонська конференція відхилила ці вимоги.
Англійський парламент ухвалив для Індії нову програму ре­форм: розширення участі громадян Індії у виборах шляхом знижен­ня майнового цензу; надання місцевим законодавчим органам значних прав.
1935р. – нав'язування Індії англійцями антидемократичної кон­ституції.
Кінець 1930-хрр. – ослаблення колоніального режиму. На виборах 1937 р., що проходили за новою виборчою системою, ІНК здо­був більшість виборчих місць.