Презентація "Українські карпати"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Українські карпати"
Слайд #1
Українські Карпати
Українські Карпати,їх можна вважати природним “ дахом ” України,адже саме тут розташовані її найвищі гірські вершини. Характерна риса Українських Карпат – м'якість. Мається на увазі округлі форми карпатських вершин. З- поміж численних гірських систем планети вони є одними з наймолодших. Їм менше 70 млн. років. Виникнення Українських Карпат зумовлене тим ,що південно – західна частина території України міститься в центрі складчастої системи Карпат. Ця система розташована в межах величезного Середземноморського рухливого поясу. Ця активна ділянка земної кори,де й досі відбуваються інтенсивні горизонтальні та вертикальні зміщення. Саме вони і спричинили в недавньому геологічному минулому утворення Українських Карпат .


Слайд #2


Слайд #3


Слайд #4
Карпа́ти — гірська система на сході Центральної Європи, на території України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччині, Румунії, Сербії та Австрії. Простягається від околиць Братислави до Залізних Воріт на 1 500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину. Найбільша ширина — 430 км. Карпати — один з головних вододілів Європи між Балтійським і Чорним морем. Орографічно виділяють Західні Карпати, Східні Карпати (частина яких — так звані Українські Карпати), Бескиди, Південні Карпати, Західні Румунські гори і Трансильванське плато. Переважаючі висоти Карпат 800—1200 м, найбільша висота — 2 655 м (гора Ґерлаховскі штіт в Татрах), в Україні — гора Говерла (2 061 м).


Слайд #5


Слайд #6


Слайд #7


Слайд #8
Геологічна будова і корисні копалини
Карпати утворюють північно-східну гілку Альпійської складчастої геосинклінальної області Європи. Виділяється ряд великих структурних елементів північно-західного  — південно-східного простягання, розділених насувами: Передкарпатський передовий прогин, Зовнішні (Флішеві, або Складчасті Карпати), Внутрішні Карпати, Закарпатський тиловий прогин. У Внутрішніх Карпатах на территорії України виділяють Мармароський кристалічний масив і зону Підгаля. Відповідно до простягання основних структурних елементів Карпат, виділяють зони зі специфічним набором к.к. У Передкарпатському прогині — самородна сірка, газ (Дашавське, Косівське та ін. родовища), нафта (Бориславське, Битков-Бабченківське родовища), озокерит (Бориславське родовище), кам`яна і калійна солі (Калуш-Голінське, Стебницьке та ін. родовища), в Закарпатському прогині — кам`яна сіль (Солотвинське родовище) газ, буре вугілля (Ільницьке, Кривське родовища), цеоліти. З неогеновим вулканізмом пов'язані ртутні (Великий Шаян, Боркут), жильні золото-поліметалічні і баритові (Беганське) родовище, алуніти, каоліни, перліти, бентонітові глини (Горбське родовище). У фронтальній частині Зовнішні Карпати відомі родовищами нафти, в Мармароському масиві — родовища доломіту, вапняків, мармурів, сировини для кам`яні литва. У метаморфічному комплексі відомі вияви стратиформних колчеданно-поліметалічних, мідно-колчеданних, баритових і залізо-марганцевих руд.


Слайд #9


Слайд #10


Слайд #11
Геологічна будова і корисні копалини
У Карпатах розвинені мінеральні води, на південно-західних схилах Карпат і в Закарпатті — вуглекислі (родовища Свалява, Поляна-Квасова). У зоні зчленування Передкарпатського прогину з Східно-Європейською платформою розташовані родовища азотних сульфатних вод. У Внутрішній зоні Передкарпатського прогину розвинені розсоли хлоридного (сульфат-хлоридного) складу (Моршин) — особливий, рідкісний тип слабомінералізованих вод з підвищеним вмістом органічних речовин (Трускавець). У Закарпатському прогині поширені термальні і субтермальні води підвищеної мінералізації, які використовуються з лікувальною і теплоенергетичною метою.


Слайд #12


Слайд #13


Слайд #14


Слайд #15


Слайд #16
Клімат і природа
Середні температури січня від -2 до -5°C (на вершинах нижче -10 °C), липня 17—20 °C (на вершинах до 4—5 °C). Опадів від 600 до 2 000 мм на рік.
На схилах до 1 600—1 800 м широколистніі хвойні ліси, вище субальпійські чагарники і луки. Національні парки (Татранський, Ретезат та інші), заповідники.


Слайд #17


Слайд #18


Слайд #19


Слайд #20
Кримські гори
Кримські гори — гірська система на півдні Кримського півострова. Простягається на 180 км. з півд.-зах. на півн.-сх., від мису Фіолент поблизу Севастополя до мису Іллі біля м. Феодосії. Ширина гірської смуги до 60 км. У рельєфі чітко виділяються три майже паралельні пасма з крутими південними і пологими півн. схилами: Головне, Внутрішнє і Зовнішнє. Внутрішнє і Зовнішнє - це класичні куести. Переважні висоти 700—1200 м, макс. 1545 м (г.Роман-Кош). К.г. — складчасто-брилова система, що входить до Середземноморського рухливого поясу. З к.к. добувають флюсові вапняки, мармуровидні та мохуваткові вапняки, габро-діабази та граніт-порфіри.


Слайд #21


Слайд #22


Слайд #23


Слайд #24
Географія
Кримські гори тягнуться з заходу на схід на 180 км від миса Айя в околицях Балаклави на заході до Феодосії на сході. Тут виділяються три пасма: Головне з висотами 1 200-1 500 м, Внутрішнє з висотами до 550—750 м (найвища веришна — г. Агармиш, 750м) і Зовнішнє з висотами 250—350 м. Головне пасмо — найвище в Кримських горах. Воно представляє собою ланцюг пласких безлісих масивів, які називають яйлами. На Бабуган-яйлі знаходиться найвища точка Кримських гір — гора Роман-Кош(1 545 м). Прибережні схили Головного пасма закінчуються Південним берегом Криму


Слайд #25


Слайд #26


Слайд #27
Геологія
На думку Муратова і його послідовників, у геологічному відношенні Кримські гори є великим антиклінорієм, що є частиною альпійської геосинклінальної (складчастої області) Ядро його складається із сильно дислокованих і метаморфізованих осадових порід мезозою — глинистих сланців, піщаників, конгломератів і вапняків. В геологічній будові північного крила антиклінорія беруть участь мезозойські і кайнозойські відкладення — глини, мергелі, вапняки. Підняття Кримських гір спочатку у вигляді острова відбулося в кінці крейди та еоцені. В середині неогену утворилася вирівнена поверхня Яйли. До неогену гори простягались на 20-30 км південніше сучасної берегової лінії Чорного моря. В неогені вони набули сучасних рис ассиметричної будови


Слайд #28


Слайд #29


Слайд #30
Клімат
Клімат нижньої частини схилу Яйли — середземноморського типу, з м'якою зимою (на узбережжі середньомісячна температура січня +1—+4°С) та теплим літом (середньомісячна температура липня до +24 °C). Літо і осінь сонячні. Річна кількість опадів 600 мм (максимум — взимку), на схід — менше.
На плато Яйла літо прохолодне (середньомісячна температура липня +15 °C), зима м'яка (-1— −4 °C), річна сума опадів — до 1200 мм, на сході — 500—700 мм, сильні вітри. Максимум опадів на заході — взимку, на сході — влітку.


Слайд #31


Слайд #32


Слайд #33
Флора
Рослинність Криму розташована у чотирьох поясах: пояс можжевелово-дубових лісів і кущів, пояс сосни кримської, пояс букових лісів, граба і сосни і пояс гірських лугових степів.
В долинах рік, в нижній частині схилів ростуть дубові ліси. Дуб звичайний, пухнастий та скельний. Зустрічаються також липа, ясень, граб, бук. В узліссях багато кизилу, ліщини, глоду, ягідних, фруктових дерев.


Слайд #34
Квіти ,які ростуть у горах


Слайд #35
Флора
На висоті 600—700 метрів переважають бук (кавказький та європейський, на думку інших — самостійний вид — тавричний), граб, сосна (переважно на гірських кручах, виділяють окремий вид — кримську сосну); В горах серед ущелин росте тис.
Вище лісів простягається нагір'я — яйла. Яйла в основному безліса, що пояснюється вертикальною зональністю. Тут ростуть шафрани, горицвіт, півники, фіалка, вероніка, перстач, таволга, деревій, звіробій, материнка, сон-трава, ясколка Біберштейна (кримський едельвейс). Трави яйли: типчак, степова осочка, конюшина, приворотень, тирса, мятлики, костриця, пирій, тимофіївка… Не менш п'ятисот видів рослин налічується на Демерджі-яйлі. Сорок п'ять видів рослин є ендеміками.


Слайд #36