Презентація "Медобори"

-1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Медобори"
Слайд #1
Медобори


Слайд #2
Запові́дник «Медобо́ри» — природоохоронна територія в межах Гусятинського і (частково) Підволочиського районів Тернопільської області. Заповідник створено з метою збереження у природному стані унікальних природних комплексів Подільських Товтр (Медоборів), генофонду рослинного і тваринного світу та використання їх у наукових цілях.


Слайд #3
Медобо́ри (Поді́льські То́втри) — сильно розчленовані, скелясті вапнякові пасма. Частина єдиного у світі гірського кряжу Товтри, що з'явився не внаслідок тектонічних процесів, а утворений живими організмами — кораловими поліпами. Унікальне геологічне утворення з неповторними ландшафтами. За багатство медоносних рослин народ назвав Товтри (у межах України) Медоборами.


Слайд #4
У центральній частині Товтрової гряди та у західній частині Кременецького кряжу на території Тернопільської області постановою Ради Міністрів УРСР від 8 лютого 1990 року № 25 був створений державний заповідник. Указом Президента України від 20 вересня 2000 року № 1095 його територію було розширено. Вона складалася з двох частин, а саме: «Медобори» (9521,0 га, Гусятинський і Підволочиський райони) і «Кременецькі гори» (1000,0 га, Кременецький р-н).


Слайд #5
У 1963 році на нинішній території заповідника було оголошено пам'ятку природи загальнодержавного значення — «Кременецькі гори» площею 1000,0 га, а у 1982 році — Медобірський геологічний заказник загальнодержавного значення.


Слайд #6
Товтри є унікальною пам'яткою природи та геологічного минулого, не тільки Поділля, а й Європи. Вони формувалися 15—20 млн років тому в прибережних водах теплого Галіційського (Сарматського) моря, що розміщувалося уздовж зовнішнього краю Карпат. Основні рифоутворювачі — відмерлі рештки морських організмів із вапняковим скелетом (літотамнієві водорості, моховатки, серпули). Вони й утворили пасмо, південно-західний схил якого крутий, а північно-східний — пологий.


Слайд #7
Клімат території заповідника характеризується м'якою зимою (середня температура січня −3 °C) і помірно теплим літом (середня температура липня +18 °C). Значна кількість опадів (620 мм на рік) створює сприятливі умови для росту середньоєвропейських лісових видів. У ґрунтовому покриві переважають сірі суглинкові ґрунти на лесах, лесовидних суглинках та делювії вапняків.


Слайд #8
Флора
Дослідження флори Товтрового кряжу в цілому та Медоборів зокрема мають більше ніж півторавікову історію. Перші ботанічні дослідження розпочато Бессером та А. Андржейовським, що зафіксовано у їхніх працях.
Значна частина території (більше 93%) заповідника вкрита дубово-грабовими, грабово-дубовими, дубово-грабово-ясеневими та дубово-буковими лісами.


Слайд #9
Флора заповідника нараховує близько 1000 видів вищих рослин із значною часткою рідкісних, ендемічних, реліктових і примежово-ареальних видів. До Червоної книги України занесено 44 види: ясенець білий, шиверекію подільську, цибулю ведмежу, астранцію велику, лунарію оживаючу, лілію лісову, крокус Гейфеля (зростає на цій території на межі свого ареалу).
Незначними за площею, але унікальними є ділянки степової, наскельно-степової та лучно-степової рослинності з рідкісними формаціями осоки низької, ковили волосистої та пірчастої. Тут, крім характерних степових видів, росте багато волино-подільських ендемічних та примежово-ареальних видів: шавлія зарослева і кременецька, самосил гірський, змієголовник австрійський, аконіт кущистий і шерстистовусий, ясенець білий, ковили пірчаста та волосиста, вівсюнець Бессера, ломиніс цілолистий, півники угорські, цибуля подільська, молочай волинський, зіноваті біла, подільська та Блоцького, відкасник осотоподібний.


Слайд #10
Ясенець білий
Цибуля ведмежа


Слайд #11
Змієголовник австрійський
Черевички зозулині


Слайд #12
На території заповідника підтверджено зростання 160 видів мохоподібних, 188 — лишайників, 369 видів грибів. Місцева флора багата медоносними, лікарськими та вітамінними рослинами.
До Зеленої книги України віднесено 7 рослинних угруповань: 2 лісових і 5 степових угруповань.
Півники
Гадючник звичайний


Слайд #13
Фауна
Із фауни безхребетних на сьогодні виявлено понад 2500 видів комах, з яких 22 занесено до Червоної книги України. Серед них: жук-олень, мнемозина, махаон, вусач мускусний, сатурнія руда, джміль моховий, стрічкар блакитна, ксилокопа звичайна тощо.


Слайд #14
Із хребетних на заповідній території виявлено 9 видів риб, 11 — земноводних, 7 — плазунів. Орнітофауна є найчисельнішою групою хребетних у заповіднику і нараховує 188 видів. В основному це типові для даної території види, із яких 14 занесені до Червоної книги України.
Скеляр строкатий
Сова довгохвоста
Лунь польовий


Слайд #15
Лисиця звичайна
Борсук
Велика нічниця


Слайд #16
Особливої уваги заслуговують рукокрилі, які населяють печеру «Перлина» та інші, переважно невеликі печери. У тому числі вечірниця мала, підковоніс малий та нічниця довговуха. У великій кількості представлена нічниця велика — вид, занесений до Червоної книги України та Європейського червоного списку.
Нічни́ця довговуха
Підковоні́с мали́й
Вечірниця мала


Слайд #17
Історична цінність
Багатою є територія заповідника на історичні пам'ятки, які датуються Х—ХІІІ ст. Археологами виявлено язичницькі святилища Х—ХІІІ ст. У той період тут одночасно функціонувало три різнотипні городища-святилища: Богит, Ґовда та Звенигород. Найкраще збереженим виявилось капище на горі Богит, де в Х—ХІІІ ст. стояв всесвітньовідомий Збруцький ідол (Святовит), який відображав божество слов'ян. Цю унікальну історико-культурну пам'ятку було знайдено 1848 року в р. Збруч, поблизу с. Личківців.


Слайд #18
Камінь-дольмен на горі Богит
Збручанський ідол