Презентація на тему «Банківська система Франції»
Банківська система Франції
Історія
Банк Франції був заснований в 1880 році за ініціативою Наполеона І і першочергово функціонував як приватне акціонерне товариство. Поступово він почав виконувати функції центрального банку, в часності емісійну, а в 1848 році перетворився в єдиний емісійний центр держави.
Лише в 1936 році у відповідності з прийнятим законом Банк Франції перейшов під контроль уряду, в результаті чого виконавчі органи отримали повноваження назначати керівників основних підрозділів Банку. В 1945 році Банк був націоналізован.
В 1993 році був прийнят Закон про Устав Банка Франції. У відповідності з ним Банк Франції розробляє і проводить грошово-кредитну політику в цілях забезпечення стабільності цін і виконує свою місію в межах загальної економічної політики уряду.
Керуючий
Керуючий і обидва його замісника призначаються директором Ради міністрів Франції строком на 6 років без права відгуку і не можуть займати ці посади більш двох строків, вік якого не повинен перевищувати 65 років приносить присягу президенту республіки. Такий порядок призначення - свого роду гарантія незалежності центрального банку.
Функції замісників керуючого Банком чітко розмежені: один з них відповідають за питання грошової політики, другий - за адміністративні питання.
Керує Банком Франції Генеральна Рада, до складу якого входить Рада по грошовій політиці, створена в 1993 році у відповідності з Законом про Устав Банка Франції.
Рада з грошової політики скликається за ініціативою її голови не меньше одного раза в місяць. Рішення Ради мають силу закону при наявності 2/3 його членів. При відсутності кворума Рада з грошової політики скликається повторно, і тоді рішення може бути прийнято більшістю голосів.
Специфічним для Генеральної Ради є та обставина, що на його рішення здійснює великий вплив фінансовий інспектор, який призначається Міністром економіки і фінансів і представляє в Банк Франції керівництво країни.
Організаційна структура Банка Франції представлена центральними підрозділами в Парижі і розгалуженою мережою філій розташованих по всій країні. Кожну філію очолює директор, що призначається Міністром економіки і фінансів. При кожній філії є консультаційний орган - рада, кількість радників в якій складає від 6 до 17 чоловік в залежності від розміру філії.
Призначення радників строком на 3 роки виконує Генеральна Рада за рекомендацією керуючого Банком Франції. Радники зобов'язані надавати директору філії інфрмацію про стан та перспективи економічної діяльності в даному регіоні і давати відповідні рекомендації.
В функції філій входять: випуск банкнот в обіг; обслуговування клієнтури; організація клірингових розрахунків через розрахункові палати; сбор інформації про діяльність кредитних установ; оцінка банківських ризиків; консультування підприємств за питаннями фінансового аналізу і експертизи; сбор і аналіз економічної і фінансової інформації на регіональному рівні.
Таким чином, організаційна структура, що склалася в Банку Франції, забезпечує виконання покладених на нього задач. Цьому сприяє підвищення ступеня незалежності центрального банка, досягнуте завдяки прийнятому в 1993 році Закону про Устав Банка Франції.
Таким чином, організаційна структура, що склалася в Банку Франції, забезпечує виконання покладених на нього задач. Цьому сприяє підвищення ступеня незалежності центрального банка, досягнуте завдяки прийнятому в 1993 році Закону про Устав Банка Франції.
