Презентація "Економічний кругообіг"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Економічний кругообіг"
Слайд #1
Економічний кругообіг - це поняття макроекономіки, яке репрезентує рух суспільного продукту, виробничих ресурсів, сукупних витрат і доходів по стадіях суспільного відтворення (виробництво, розподіл,обмін і споживання) в економічній системі. Економічний кругообіг здійснюється через ринки ресурсів і продукту між суб'єктами економічної системи.


Слайд #2
Рух ресурсів і товарів обслуговується грошовими потоками витрат і доходів. Ці потоки в ринковій економіці "протікають" між її суб'єктами - домашніми господарствами і фірмами.
Вони спрямовуються ринками ресурсів і продуктів і проходять від сфери виробництва, у якій функціонують фірми, через сферу реалізації (розподілу і обміну), репрезентовану ринком, до сфери споживання, у якій знаходяться домашні господарства


Слайд #3
Моделі економічного кругообігу
Найпростіша модель економічного кругообігу закритої економіки
тобто без участі держави і без міжнародних зв'язків, містить тільки два сектори — домогосподарства і фірми та два види ринків — ринок благ і ринок
Модель економічного кругообігу за участі держави
доповнюється ще одним сектором — сектором уряду. Держава бере участь урегулюванні економіки трьома способами: 1) збиранням податків; 2) здійсненням державних витрат; 3) регулюванням кількості грошей в економіці
Модель відкритої економіки
Зовнішній світ пов'язаний з економікою країни такими способами: 1) через імпорт товарів і послуг; 2) через експорт товарів і послуг; 3) через міжнародні фінансові операції


Слайд #4
Найпростіша модель економічного кругообігу закритої економіки


Слайд #5
В моделях економічного кругообігу чітко видно 2 потоки:
Матеріальний потік – рух матеріальних цінностей, обмін за допомогою купівлі-продажу
Грошовий потік – безперервний рух грошей в ході їх використання як засобу оплати праці, послуг, придбання товарів, здійснення розрахунків і платежів, видачі допомог, повернення боргів. Це – сукупність всіх платіжних засобів, які використовуються в країні у певний період часу.рухи.


Слайд #6
Система національних рахунків — це сукупність взаємопов'язаних показників і класифікацій, що їх використовують для опису та аналізу результатів економічного розвитку країни. Система національних рахунків (СНР) послідовно описує найважливіші процеси і явища економіки
Виробництво
Дохід
Споживання
Нагромадження
Фінанси


Слайд #7
Існує декілька різних способів розподілу економіки на сектори - за історичним розвитком, за гіпотезою трьох або чотирьох секторів економіки, або за належністю до державного, приватного чи неприбуткового сектору. Баланс між секторами економіки залежить від рівню економічного розвитку.


Слайд #8
Історичний розвиток
Регіональні відмінності в структурі зайнятості за сектором економіки, на прикладі Німеччини в 1997 році. Зазначено відсоток людей за регіоном, зайнятих у первинному, вторинному і третинному секторі і рівень зайнятості в процентному відношенні до загальної чисельності населення (червоним кольором).
Економіка може включати в себе кілька секторів (також можуть називатися галузями), які розвилися в послідовних фазах:
Стародавня економіка здебільшого грунтувалась на натуральному (прожитковому) сільському господарстві.
Промислова революція зменшила роль натурального сільського господарства, перетворюючи його в більш обширну та монокультурну форму сільського господарства на протязі останніх трьох сторіч.Економічне зростання відбувалося в основному в гірничодобувній промисловості, будівництві та обробній промисловості.
В економіці сучасних споживчих суспільств такі галузі як послуги, фінанси, і технології - тобто економіка знань - грають все більше значну роль.


Слайд #9
Первинний сектор економіки: галузі економіки, продукти яких здебільшого є сировиною для інших галузей. До первинного сектора належать сільське господарство, рибальство, лісова промисловість тагірництво. (Наприклад, шахтарі та рибалки це робітники первинного сектору.) До первинного сектора також часто зараховують діяльність, пов'язану зі збором, пакуванням, очисткою і переробкою сировини на місці.
Вторинний сектор економіки: галузі економіки, що перетворюють сировину на закінчений, готовий доспоживання, продукт, наприклад виробництво автомобілів зі сталі або виробництво одягу із тканин. До вторинного сектора належать будівництво і виробництво. Вторинний сектор використовує матеріалипервинного сектора і виробляє на основі цієї сировини продукт, призначений для споживання, продажуабо використання в інших галузях. Підприєства вторинного сектору зазвичай споживають багато енергії й потребують складних машин.
Третинний сектор економіки або сфера послуг: включає економічну діяльність, пов'язану з послугами. Поняття послуг охоплює всі види діяльності, що не завершуються виробництвом продукта, але сприяють процесу виробництва, покращуючи продуктивність. До послуг належить фінансова і банкова діяльність, транспорт, оптова і роздрібна торгівля,страхування, інформаційна галузь, медицина, освіта та індустрія розваг тощо. Інформаційні технології часто виокремлюють і включають у четвертинний сектор економіки. У розвинутих країнах третинний сектор економіки найбільший за кількістю працівників і зростає найшвидшими темпами.


Слайд #10
Державний, приватний та неприбутковий
Інший розподіл секторів включає:
Державний сектор або публічний сектор
Приватний сектор, тобто приватний бізнес
Неприбутковий сектор або соціальний сектор (іноді «добровільницький сектор», «громадський сектор»)


Слайд #11
Відповідно до міжнародних стандартів система національних рахунків поділена на шість секторів:
1) нефінансові корпорації, тобто усі підприємства, які виробляють товари та надають послуги з реалізації їх на ринку;
2) фінансові корпорації — установи, які здійснюють фінансові операції: випуск та розподіл фінансових коштів, випуск та реалізацію цінних паперів, надання кредитів (банки, страхові компанії та ін.);
3) сектор загального державного управління (державні установи та організації, тобто інституційні одиниці, які утримуються за рахунок державного бюджету);
4) сектор домашніх господарств, до якого належать домогосподарства, які споживають товари і послуги і можуть виробляти продукти для власного споживання;
5) сектор некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства (інституційні одиниці, що надають неринкові послуги домашнім господарствам);
6) сектор зовнішньоекономічних зв'язків.