Презентація "Міжнародний тероризм ХХІ століття"

+2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Міжнародний тероризм ХХІ століття"
Слайд #1
міжнародний тероризм
поч. ХХІ століття


Слайд #2
Вступ
Найбільш відомі терористичні організації:
Хамас;
Аль-Каїда.
Найбільші терористичні акти:
Терористичний акт у США 11 вересня 2001 року;
Терористичний акт на Дубровці “Норд-Ост ” 23 жовтня 2002 року;
Терористичний акт у Беслані 1 вересня 2004 року;
Теракт у Лондоні 7 липня 2005 року.
Війна проти тероризму.
Висновки
Список використаних джерел
план:


Слайд #3
Вступ
Тероризм має багатовікову історію. Його першопочатки відносять ще до нашої ери. Саме поняття “тероризм” виникло, на думку деяких дослядників, у роки Великої Французької революції. Масштаби терору швидко розросталися. Загалом тероризм до ХХ ст. не мав масового характеру, не було у той час ідеології і тих форм, які притаманні йому сьогодні (тоді терористичні акції багато в чому мали індивідуалістичне, а й іноді й романтичне забарвлення, як приміром, боротьба за гідність і свободу особистості). У ХХ ст.мотиви, стратегія і зброя терористів стали дещо іншими.
Об' єктом дослідження є тероризм як такий, його сучасні різновиди й цілі, які він переслідує.
Предметом роботи є діяльність міжнародних терористичних організацій, вплив тероризму на політику провідних країн світу, а також заходи спрямовані на боротьбу із цим явищем на початку ХХІ століття.
Мета роботи заключається у вивченні міжнародного тероризму сучасності.
Тероризм визначається як застосування недержавного насильства чи загрози насильства з метою викликати паніку у суспільстві, послабити позиції або добитися віставки посадових осіб і викликати політичні зміни. Це лише одна з багатьох його дефініцій. Тероризм багатолике явище.
На рубежі ХХ і ХХІ століть тероризм набрав нової якості, перетворився в один із провідних факторів сучасних міжнародних відносин.


Слайд #4
1. Найбільш відомі терористичні організації
Хамас (араб. حماس, повна назва - «Ісламський рух опору») – правлячий у секторі Газа (з 2007 року) палестинський ісламістських рух і політична партія, відома своєю терористичною діяльністю. Рух було створено в секторі Газа 15 грудня 1987 року, незабаром після початку Першої палестинської інтифади. Засновниками Хамас стали радикально налаштовані активісти «Братів-мусульман», однієї з найбільших ісламістських організацій. Духовним лідером руху став шейх Ахмед Муса, з дитинства прикутий до інвалідного крісла. [8]
Прапор “Хамас”
Прихильники “Хамасу”
Хамас
Махмуд аль-Захар -
один із засновників і
лідерів руху ХАМАС


Слайд #5
Методи боротьби
Частково популярність організації «Хамас» серед палестинців пояснюється створеною нею системою соціального обслуговування на території Палестинської автономії. Частина підрозділів «Хамас» діють відкрито, через мечеті та установи соціального обслуговування, вербуючи нових членів, збираючи кошти, організуючи акції та поширюючи пропагандистські матеріали. «Хамас» веде активну ідеологічну роботу серед палестинського населення і за кордоном. Наприклад, на початку 2006 відкрився дитячий сайт «Хамас» (http://www.al-fateh.net), на якому прославляються підлітки-шахіди (самовбивці-камікадзе) і містяться заклики до дітей «встати на шлях шахіда». [8]
Ізраїль та Хамас готуються до нової війни
Табір підготовки шахідів


Слайд #6
У світі, однак, «Хамас» більш відома своїм бойовим крилом. З початку інтифади бойовики «Хамас» організували сотні терактів, значну частину яких можна було запобігти. Теракти включали головним чином теракти-самогубства у місцях скупчення мирного населення, а також обстріл ізраїльських доріг та міст мінометними мінами, ракетами «Каса» і легкою стрілецькою зброєю. Перебуваючи при владі, Хамас продовжив обстріл ізраїльської території ракетами «Аль-каса», який спричинив загибель мирних ізраїльських громадян, що свідчить про те, що Хамас не має наміру залишати терористичні методи боротьби. [8]
На рахунку Хамас сотні терактів
Пропагандистське графіті організації в Бейруті


Слайд #7
Аль-Каїда
Аль-Каїда (араб. القاعدة, «основа», «база», «фундамент») - міжнародна терористична організація ваххабітского напрямку ісламу, організована в середині 80-х в Афганістані для боротьби з радянськими військами. Після виводу радянських військ з Афганістану Аль-Каїда спрямувала боротьбу проти США, країн т. зв. «Західного світу» і їх прихильниками в ісламських країнах. [8]
Метою організації є повалення “прогнилих” та “єретичних” світських режимів в ісламських країнах з встановленням у цих державах шаріатського правління, створення «Великого ісламського Халіфату». Після вибухів посольств США в столицях Кенії і Танзанії в 1998 році Аль-Каїда набула звання терористичної організації № 1 у світі.
Герб Аль-Каїди
Прапор Аль-Каїди
Керівництво: Усама бен Ладен
Найближчі сподвижники:
Айман аз-Завахірі (угрупування «Єгипетський Ісламський Джихад»);
Абу Хамза аль-Мухаджир (іракська ячейка - Аль-Каїда в землі двуріччя);
Рифай Ахмед Таха, він же Абу Іссір (єгипетське угрупування "Джамаа ісламія»);
Омар Хамза, он же Мир Хамза (союз пакистанских улемів);
Фазул Рахман Халіл, він же Фазал ур-Рахман (пакистанская организация «Харкат уль-Муджахідін»);
Абдель Салам Мохаммед (бангаладеська організація «Харакат аль-Джихад»). [8]


Слайд #8
Терорист №1
Уса́ма бен Ла́ден
Народився 10 березня 1957р. в Ер-Ріяд, Саудівська Аравія) — лідер ісламскої терористичної організації «Аль-Каїда». Визнаний терористом № 1 в США та інших країнах.
Створення Аль-Каїди
У 1989р. Усама бен Ладен повернувся після закінчення Афганської війни, де керував створеною ним організацією з допомоги мусульманам, у сімейний підрядно-будівельний бізнес, однак його організація продовжила допомагати опозиційному руху в Саудівській Аравії. Після конфлікту із властями Саудівської Аравії переїздить до Судану. У цій країні приступив до створення Об‘єднаної ісламської держави (у цю державу на думку бін Ладена мали увійти бл. 50 країн Азії, Африки та Європи). Там він заснував підпільну організацію Аль-Каїду.
Терористична діяльність
Після закінчення Афганської війни вирішив продовжити боротьбу, але вже проти США. У 1995 році переїздить до Афганістану, де продовжив ісламську екстремістську діяльність.
У 1998 году він випустив наказ, який приписував усім мусульманам знищувати американських цивільних громадян. [8]
Усама бен Ладен під час Афганської війни у 80-х рр.
Усама бен Ладен (фото 2001р)


Слайд #9
ФБР США вважає його відповідальним за терористичні акти 11 вересня 2001 года, в ході котрих декілька пасажирських авіалайнерів, захоплених у повітрі, буле спрямовані на будівлі Всесвітнього торгового центру та Пентагона.
Сам бен Ладен категорично відкидав свою причетність до теракту, однак, у 2004р. Був поширений відеозапис виступу бін Ладена, який документував опис планування й здійснення теракту.
У березні 2002р. Молодший брат Усами шейх Ахмед також стверджував в інтерв'ю телекомпанії CNN, що терорист «номер один» не міг бути організатором терактів 11 вересня в США: «Він — мій брат, я знаю його. Я жив з ним багато років і знаю, як він боїться Бога».
Таким чином, безпосередніх доказів причетності бен Ладена до терактів 11 вересня немає.
6 жовтня телекомпанія Аль-Джазіра передала виступ бен Ладена. У ньому він говорив: «Аллах ударив Америку в одне з її найвразливіших місць. Америка охоплена страхом із півночі на південь, із заходу на схід. Я вдячний Аллахові за це».
Експерти схильні вважати це зізнанням у причетності бен Ладена до терактів 11 вересня у США, однак, прямого зізнання він не робив. [8]
Бен Ладен на американському пропагандистському плакаті в Афганістані. 2002р.


Слайд #10
Рік
Основні події
2001
Терористичні акти 11 вересня в США
2002
Терористичні акти на Балі 12 жовтня
Терористичний акт на Дубровці 23-26 жовтня
2003
Вибух у готелі Марріот 5 серпня, Джакарта
Теракт у Стамбулі 15 і 20 листопада
2004
Теракт у Мадриді 11 березня
Терористичний акт у Беслані 1 вересня
Теракт біля австралійського посольства в Джакарті 9 вересня
2005
Серія вибухів у Лондоні 7 липня
Терористичні акти на Балі 1 жовтня
2008
Атака терористів на індійське місто Мумбай 26 листопада
Найбільші терористичні акти ХХІ ст.
(у хронолгічному порядку):


Слайд #11
Терористичний акт в США
11 вересня 2001 року


Слайд #12
Терористичний акт у США 11 вересня 2001 року
Терористичний акт 11 вересня 2001 року (часто називають просто 9/11) - серія координованих терористичних атак, що відбулися у Сполучених Штатах Америки. За офіційною версією відповідальність за ці атаки лежить на ісламістській терористичній організації «Аль-Каїда». Вранці того дня дев'ятнадцять терористів, розділені на чотири групи, захопили чотири рейсових пасажирських авіалайнера. Кожна група мала як мінімум одного члена, що пройшов початкову льотну підготовку. Терористи спрямували два з цих лайнерів у башти Всесвітнього Торгового Центру (ВТЦ), рейс 11 American Airlines в башту ВТЦ 1, а рейс 175 United Airlines в башту ВТЦ 2, у результаті чого обидві вежі обвалилися, викликавши серйозні руйнування прилеглих будівель. [3]
вежі — близнюки у Нью-Йорку
11 вересня
вежі — близнюки у Нью-Йорку
(до терористичного акту)


Слайд #13
Третій літак ( рейс 77 American Airlines) був спрямований у будівлю Пентагону. Пасажири і команда четвертого авіалайнера (рейс 93 United Airlines) спробували перехопити керування літаком у терористів, літак впав у полі біля міста Шенксвілл в штаті Пенсільванія. Крім 19 терористів, в результаті атак загинули 2974 людини: 246 пасажирів і членів екіпажів літаків, 2603 людини – у Нью-Йорку у будівлях ВТЦ та на землі, 125 – у будівлі Пентагону, ще 24 зникли без вісти. Більшість загиблих були цивільними особами. [3]
Знайдіть на цьому
фото Боінг 757


Слайд #14
Літак за мить перед зіткненням із хмарочосом
Жахливий вигляд палаючої будівлі


Слайд #15
Мить обвалення вежі ВТЦ
13 вересня 2001 р.:
Нью-Йоркский пожежник
дивиться на залишки
Південної вежі ВТЦ


Слайд #16
Все, що залишилося від Башт-близнюків


Слайд #17
Руйнації будівлі Пентагона


Слайд #18
Захоплення і точне виведення на цілі кількох літаків потребувало ретельно відібраних і добре підготовлених виконавців. Це були досвідчені холоднокровні диверсанти-професіонали, які спромоглися миттєво вбити членів екіпажу самими лише ножами. Терористи, безумовно, мали високу льотну і технічну підготовку, важливою складовою якої було пілотування саме "Боїнгів". Адже невідомі камікадзе в перші секунди після знищення пілотів відключили т.зв. "транспондери" (системи автоматичного стеження за літаком з землі). Пілот-початківець, що навчався в "аматорській" школі, звичайно, не міг би цього зробити. Крім того, для зруйнування хмарочосів, за висновками інженерів-будівельників, потрібно було скерувати літак у конкретну частину будівлі, що також не під силу початківцю-аматору. Нарешті, майбутні смертники, без сумніву, довго готувалися до операції морально і психічно. Вони, вочевидь, вважали вбивство тисяч людей подвигом, відчували себе обраними для почесної культової місії. [3]
жертва теракту


Слайд #19
Вид на «Дань в світлі» із Нью-Джерсі
в пам'ять про терористичний акт (11 вересня 2004р)


Слайд #20
Терористичний акт на Дубровці
“Норд-Ост ”
23 жовтня 2002 року
"Романтична казка, що стала реальністю"
гасло вистави


Слайд #21
Драма заручників розпочалася 23 жовтня, коли будівля театру у московському кварталі Дубровка захопила група чеченців. Заручниками цих 40 терористів стали 800 глядачів та працівників театру. У той вечір давали один із найпопулярніших вистав сезону – мюзикл «Норд-Ост».
терористами, які захопили заручників, керував Мовсар Бараев – знаменитий чеченський командир, ім‘я котрого досить рідко згадується у повідомленнях про диверсії проти федеральних сил. Неодноразово його оголошували загиблим. [4]
Жінки-смертниці
обвішані вибухівкою
Величезна саморобна бомба – одне із найсильніших вибухових пристроїв, що знаходилися у глядацькому залі


Слайд #22
Драма, що отримала світовий резонанс, незабаром була охрещена російський 11 вересням.
Відразу після того як стало відомо про захоплення заручників, біля будівлі театру на Дубровці почали збиратися рідні людей, які опинилися у приміщенні театру. До будівлі їх не підпускали загони московської міліції та ОМОНа. Біля театру також стали з‘являтися представники керівництва країни та політики.
Чеченці вели себе непослідовно: погоджувалися на переговори, вимагали приходу людей, яким довіряють, відпускали кілька заручників, але потім несподівано відмовилися від своїх обіцянок.
Напруга наростала. Вранці 26 жовтня, коли чеченці стали погрожувати, що почнуть розстріл заручників, російські спецслужби почали штурм театру. [4]
Перед штурмом


Слайд #23
Операція, в результаті якої повинні були звільнити близько 800 заручників, забрали життя 129 із них; більшість загинула від застосованого під час штурму газу, ще близько 700 постраждали.
Російські офіційні особи досі не повідомили, який саме газ було використано 26 жовтня. Зарубіжні та російські спеціалісти прийшли до висновку, що смертельне отруєння заручники отримали від фентаніла, який повинен був присипити терористів й позбавити їх можливості опиратися штурму. [4]
Жертви трагедії “Норд-Ост”


Слайд #24
Основні звинувачення колишніх заручників і родичів загиблих на адресу влади зводяться до наступного: [4]
влада втратила можливість ведення ефективного договірного процесу;
влада почала штурм із застосуванням хімічної речовини без врахування негативних наслідків;
влада не забезпечила звільненим заручникам своєчасної кваліфікованої медичної допомоги;
не організували належного розслідування трагедії.
80% вцілилих заручників страждають серйозними захворюваннями, багато залишилися інвалідами.


Слайд #25
Скільки людей було в ДК на Дубровці, власті не можуть порахувати досі. Або не хочуть казати. За різними непідтвердженими даними у момент штурму в будинку було від 750 до 860 чоловік. Відома лише кількість убитих терористів. Сорок один. Спецоперацію зі звільнення людей керівництво країни і практично усі політики називають блискуче проведеною. Мотивуючи це тим, що при самому штурмі всі бойовики були ліквідовані, а заручників, убитих терористами, було двоє. А те, що сто сімнадцять чоловік убило газом, то це наслідки. Виходить, до штурму і знищення бандитів підготовка було хороша, до порятунку життів отруєних людей — погана. [4]
У заручниках виявилося 30 українців. Вони були найбільшою групою іноземців. У лікарнях опинилися двадцять шість чоловік, Євген Демченко з Донецька пропав безвісти. Наталю Юхтяєву, Євгена Кочета і Григорія Бурбана упізнали в морзі. Наталя і Євген працювали музикантами «Норд-Осту» і жили в Москві. Одесит Григорій Бурбан прийшов подивитися «російський мюзикл світового класу». Народженим у двох сорочках можна назвати 13-річного Кирила Головенка: він був одним із глядачів скнилівського авіашоу. Приїхавши до Москви, вирішив сходити на «Норд-Ост» — шоу про авіаторів. [8]
Цей терорист, як і інші учасники нападу, не встиг допомогти слідству


Слайд #26
У Москві згадують жертв трагедії в Театральному центрі на Дубровці
Монумент в честь загиблих в результаті терористичного акту на Дубровці. Закриття мюзиклу на московській сцені багато в чому сприяли засоби масової інформації, в яких теракт називали «Норд-Остом», що створило стійку асоціацію, автоматично відображається у свідомості як «" Норд-Ост - це терористичний акт».


Слайд #27
12 листопада зі зверненням на каналі Al-Jazeera виступив лідер міжнародної терористичної мережі Аль-Каїда Усама бен Ладен, де він схвалив захоплення чеченськими бойовиками заручників у Москві, а також теракти в Індонезії, Ємені та Кувейті. [8]


Слайд #28
Терористичний акт у Беслані
1 вересня 2004 року


Слайд #29
Діти з батьками йшли до школи. На урочистій лінійці біля середньої школи №1 зібралося декілька сот людей. Раптово на лінійку ввірвалися озброєні люди і почали заганяти присутніх у будівлю школи. Так почалося Бесланське лихо. Терористи висунули вимоги: звільнити бойовиків, що брали участь у нападі на Назрань вночі 22 червня. Останньою вимогою було - надати Чечні незалежність. Після переговорів з колишнім президентом Інгушетії Русланом Аушевим терористи звільнили групу заручників - 26 жінок і дітей. [2]
1 вересня 2004 в
північноосетинському
місті Беслані ніщо
не віщувало біди.


Слайд #30
Фрагменти фото із відео, що потрапило на російські телеканали, яке знімали самі терористи


Слайд #31
Стрімкий розвиток подій навколо школи став повною несподіванкою для всіх - керівників оперативного штабу, членів групи «парламентерів», що входили в нього, підтримували контакт з терористами, а також бійців спецпідрозділів. Штурм, можливість якого з самого початку виключали, почався 3 вересня у відповідь на вибух бомби в школі. Вибухівка, приклеєна скотчем, за словами заручників, вибухнула самовільно. Вогонь вівся як з школи, так і по школі - стріляли армійці і міліціонери впереміж з ополченцями. У відповідь бойовики поливали штурмуючих вогнем з даху і з вікон другого поверху. Весь цей час з школи на вулицю продовжували вибігати сотні скривавлених дітей і дорослих. [2]
Школа Беслана
у вогні
План штурму школи


Слайд #32
Діти в полоні
у терористів


Слайд #33
Батьки рятують вцілілих дітей


Слайд #34
На руїнах Бесланської школи


Слайд #35
Частина терористів не підлягає пізнанню, і їх особистості взагалі можуть бути не визначені. Деяких ідентифікували завдяки відбитками пальців, оскільки вони раніше затримувалися правоохоронними органами. [8]
Загиблі після теракту
Руслан Хучбаров – безпосередній
керівник терористів, які
захопили школу в Беслані


Слайд #36
17 вересня 2004 року Шаміль Басаєв публічно взяв на себе відповідальність за теракт в Беслані, опублікував заяву на сайті чеченських сепаратистів Кавказ-Центр. На думку голови осетинської парламентської комісії з розслідування теракту Станіслава Кесаева і представників громадськості , загибель людей була викликана операцією по звільненню заручників. Після теракту в Беслані політичне керівництво Росії здійснило серйозні реформи в федеративний устрій Росії (скасування виборності губернаторів), а також ряд заходів, спрямованих, на думку критиків політичного режиму, на обмеження свободи засобів масової інформації. [2]
Шаміль Басаєв
Причетним до теракту
вважають також
Аслана Масхадова


Слайд #37
Спогади очевидців
Роза Дудієва, бабуся першокласниці Мілани, розповіла "Комерсанту": "Після лінійки донька з дітьми зайшла до школи, а я затрималася надворі поговорити з учителями. У цю мить у двір в'їхала тентована військова вантажівка, з якої вискочили люди в камуфляжі і масках. Було видно лише їхні очі й бороди. Стріляючи, вони роздвоїли юрбу, що зібралася в дворі. Тих, хто опинився ближче до школи, бойовики загнали усередину школи, інші, у тому числі і я, встигли сховатися за невисоким парканом. Ми визирали, намагаючись з'ясувати, що з нашими дітьми, але підійти ближче не наважувалися. Бойовики, що залишилися біля входу, чистою російською кричали нам: "Росіяни, росіяни, йдіть сюди, не бійтеся". Один із них навіть намагався заманити школярів шоколадкою. [8]
Кількість убитих становить
323 людини, в тому числі 156 дітей.
Всього допомога медиків
знадобилася 700 потерпілим.
Трагедія в Беслані очима дітей
(малюнок із виставки 29 вересня
2005 року в Російському
центрі науки і культури


Слайд #38
Спогади очевидців
"На моїх очах вони убили тільки одну людину, - розповідає очевидець Руслан Бороєв. - Якомусь хлопцеві вистрілили прямо в голову, він дотепер у шкільному дворі лежить. Потім, загнавши заручників до школи, кілька бойовиків почали вивантажувати з машини якісь великі ящики". У ящиках були гранати, саморобні бомби, а також протипіхотні міни МОН-50 і МОН-100. Зігнавши заручників у спортзал, бойовики замінували школу. Найпотужніші заряди розмістили в спортзалі, де заручники. [8]
Фото жертв Бесланської трагедії


Слайд #39
Пам'ять про жертв
Бесланської трагедії
В паркові, який оточує будівлю школи
італійського міста Кастельново-ді-Сотто,
встановлено пам‘ятник жертвам теракта
в Беслані роботи скульптора Васко Монтеккі.
В Сан-Маріно також встановлено
пам‘ятник дітям Беслану
Пам'ять про жертв
Бесланської трагедії в Росії


Слайд #40
Теракт у Лондоні
7 липня 2005 року


Слайд #41
7 липня 2005 року терористи-смертники підірвалися у центрі Лондона. У місті один за одним сталися 6 вибухів, 3 з яких прогриміли в міській підземці та 3 в рейсових автобусах.
В 8:49 ранку в поліцію надійшла інформація про те, що на станції "Ліверпуль-стріт" міський підземки стався вибух. Потім аналогічні сигнали були отримані зі станцій "Олдгейт", "Еджвер-роуд", "Мургейт" і "Рассел-сквер". Також інформаційні агентства почали повідомляти про те, що лондонське метро частково знеструмлено і в ньому зупинено рух поїздів. [7]
__________________________________________________________________________________________________________
1. Рассел-сквер
О 8.50 бомба вибухнула на лінії метро Пікаділлі у потязі №311, який слідував зі станції Кінг Кросс до Рассел Сквер. Вибуховий пристрій розміщувався у першому вагоні біля першого входу. 26 людини і терорист загинули.
У цьому потязі їхав кореспондент ВВС, який описав те, що сталося: “Дим миттєво заполонив усе, стало дуже жарко і виникла паніка. Люди кричали”. Тих, хто вижив, евакуювали рятувальники, на місці події почали працювати слідчі.
Лінія Пікаділлі проходить на глибині 21,3 м. у цьому районі. Висока температура, яка доходила до 600° С, пилюка, яка піднялася і азбест могли призвести до руйнування тунеллю, ускладнивши рітувальну операцію. Але більша глибина тонеля у цьому місці обмежили силу вибуху.
Ім‘я терориста-смертника – Ліндсей Джермейн (19 років). [6]
Карта метрополітену Лондона (відмічено місця вибухів)


Слайд #42
місця вибухів вибухових пристроїв у Лондоні


Слайд #43
2. Олдгейст
О 8.50 бомба вибухнула у потязі №204 на лінії Circle, який слідував зі станції Ліверпуль-стріт на Олдгейст. Вибуховий пристрій знаходився на підлозі у 2 вагоні. Загинуло 7 людей і терорист, 100 осіб отримали поранення.
Пасажир цього потяга розповідав, що після того, як пролунав вибух, хтось схопив вогнегасник і з його допомогою вибив двері, через які вибралися вцілілі. Інший чоловік бачив, що у вагоні, де стався вибух, тріснув дах.
Терористом, що загинув, був 24-річний Шехзад Танвір із Лідса. [6]
3. Елдвер-роуд
Вигляд вагону, де вибухнула бомба
О 8.50 стався вибух у потязі №216, який щойно залишив станцію Елдвар-роуд й прямував до станції Паддінгтон. Вибуховий пристрій знаходився на підлозі другого вагону недалеко від дверей. 6 чоловік і терорист загинули, 120 чоловік отримали поранення. Післятого, як вцілілих виели на вулицю, їх розмістили у магазині “Марк енд спенсер” та Метрополь-готелі.
Підривником виявився Мохаммед Сідік Хан
(30 років). [6]
Мохаммед Сідік Хан,
фото Times


Слайд #44
Надання допомоги потерпілим біля метро
Вибухи в Лондонському метрополітені (руйнації на поверхні)


Слайд #45
Однак на цьому потрясіння для англійської столиці не закінчилися. О 9.47 відбувся вибух у 2-х поверховому автобусі неподалік від Тавісток-сквер. Автобус їхав із Марбл Арч у Хокні, але змінив маршрут, щоб уникнути пробок, що утворилися через вибухи в метро. Бомба, яка знаходилася на сидінні або на підлозі у кінці салона на 2 поверсі, вбила 13 чоловік і терориста. Частину криші віднесло вибухом.
Коли пролунав вибух, автобус знаходився неподалік від Британської медичної асоціації і медики, вибігши із будівлі, почали надавати допомогу постраждалим.
Пізніше поліція з'ясувала, що бомбу підірвав терорист-смертник – 18-річний Хасіб Хуссейн.
За оцінками експертів, цей вибуховий пристрій складався із 4,5 кг. вибухової речовини. [6]
Хасіб Хуссейн,
фото камери спостереження
Вигляд понівеченого
вибухом автобуса


Слайд #46
7 липня раніше невідоме угрупування від імені “Аль-Каїди” взяла на себе відповідальність за теракти у Лондоні. У заяві угрупування також погрожувала теректами Італії та Данії й вимагала в урядів цих країн вивести війська із Ірака та Афганістана.
9 липня відповідальність за теракти взяло ще одне крило “Аль-Каїди” – угрупування “Бригади Абу Хафс аль-Марсі”.
“Бригади Абу Хафс аль-Марсі” заявили тоді, що ці атаки були першими у “хвилі операцій”, які угрупування планує здійснити у європейських країнах.
У результаті скоординованої атаки терористи нанесли удару по транспортній системі міста Лондона в час-пік 7 липня 2005 року загинуло 52 людини, поранено 700. [6]
Магді Асі ель-Нашар – колишній
студент-хімік університета
Північної Кароліни, якого підозрівають
у виготовленні вибухових пристроїв (зник)
Абу аль Масрі


Слайд #47
3. Війна проти тероризму
Війна проти тероризму іменується також глобальною війною проти тероризму або війною проти терору – це геополітична концепція, розроблена республіканською адміністрацією Джорджа Буша молодшого відразу після подій 11 вересня 2001 року з метою боротьби проти міжнародного тероризму. Після липня 2005 року адміністрація Буша більше не вживає даний термін, говорячи про світову боротьбу проти насильницького екстремізму. У Росії подібний ланцюг подій називається антитерористичною операцією.
У червні 2004 року США, Великобританія та Австралія оголосили про створення глобальної антитерористичної сітки. Мета сітки – попереджувати акції “Аль-Каїди” та союзних їй угрупувань на всій території земної кулі. Спочатку передбачалося, що сітка буде включати 3 центри – американський Terrorist Threat Integration Center, британський The Joint Terrorism Analysis Centre та австралійський National Threat Assessment Centre. Однак, сітка незабаром була розширена за рахунокновозеландського та канадського сегментів.
Таким чином була створена структура, яка повністю повторювала систему глобального радіоперехвату ECHELON. [8]
43-й президент США –
Джордж Буш молодший
Агітаційний плакат, який закликає боротися із тероризмом


Слайд #48
Найбільш відомими акціями боротьби із тероризмом є Іракська війна (з 20 березня 2003 року – по нинішній час) — з метою усунення режиму Саддама Хусейна та операція «Литий свинець» (27 грудня 2008 року), метою котрої було знищення військової інфраструктури палестинської фундаменталістської терористичної організації Хамас.
Іракська війна
У результаті військових операцій американські війська та їх союзники окупували Ірак, режим С.Хусенна було скинено, у країні ідбулися парламентські вибори, тисячі життів було втрачено (як американців (загинуло 4264, поранено – 31153), миротворців різних країн, так і мирного населння Іраку); було зафіксовано тисячі випадків порушення прав людини обома сторонами.
Американське суспільство сьогодні протестує проти утримання солдатів США в Іраці й вимагає вивести контингент з країни. [8]
Зверху вниз по часовій стрілці:
Американські танки в Багдаді, 2003р.;
Евакуація пораненого солдата, 2004;
Вибух замінованої машини в Багдаді, 2005;
Іракські солдати, 2005


Слайд #49
Кадри Іракської війни
Евакуація загиблого морського
піхотинця, 15 квітня 2003 року
Американський спеціаліст по веденню
психологічної війні передає
іракцю газету коаліційних сил. Мосул,
24 серпня 2004року
Зустріч Д.Буша на палубі авіаносця
“Авраам Лінкольн”, 1 травня 2003 року
Морскі піхотинці перед входом в один із
палаців Саддама Хусейна. 9 квітня 2003


Слайд #50
Американська військовослужбова
несе пораненого іракського хлопчика 20 березня 2007 року
Жінка просить солдата нової іракської армії звільнити родича, якого затримали у підозрі причетності до бойовиків, 4 вересня 2006 року
Іракський солдат з виборцями.
Парламентські вибори 30 січня 2005
155-мм гаубиця M198 веде вогонь в ході
штурму Фаллуджи. 11 листопада 2004
Кадри Іракської війни


Слайд #51
У суботу 27 грудня об 11.30 за місцевим часом було нанесено першого удару ВВС Ізраїлю по інфраструктурі Хамас у секторі Газа. У повітряному ударі брало участь більше 50 винищувачів-бомбардувальників F-16 та бойових вертольотів АН-64. через півгодини відбувся другий наліт за участі 60 літаків і вертольотів. Всього у перший день операції було атаковано більше 170 цілей у секторі.
Ізраїльська атака захопила Хамас зненацька.
3 січня об 18.31 Ізраїль почав другу (наземну) фазу операції “Литий свинець”. [8]
Сектор Газа
операція «Литий свинець»


Слайд #52
Наслідки:
Більшість намічених Ізраїлем цілей ліквідовано, але обстріли його території все ж припинити не вдалося. Однак, їх інтенсивність знизилася.
Світове співтовариство у більшості випадків негативно віднеслося до операції, що виразилося у великій кількості масових антиізраїльських демонстрацій по всьому світу. Хамас та інші радикальні палестинські організації заявили про негайне припинення вогню за умови виведення ізраїльських військ із сектора.
Операція знаву примусила світ звернути увагу на Палестино-ізраїльський конфлікт. [8]
Вибух ракети Хамас в
ізраїльському місті Беер-Шева
Мітинг в Танзанії, 2 січня 2009 рік
Демонстрація солідарності з
Ізраїлем в Берліні 11 січня 2009 року


Слайд #53
Висновки:
Розширення міжнародних контактів і спрощення кордонів між країнами, зберігається з політичною роздробленістю світу, яка об'єктивно призводить до посилення міжнародної складової в підтримку тероризму. Політики, що закликають до війни проти тероризму, зображують міжнародний тероризм як всесвітню добре фінансовану терористичну організацію, що користуються навіть покровительством деяких другорядних держав. У якості ядра ніби-то єдиної терористичної мережі зазвичай називається Аль-Каїда. Серйозних доказів існування такої спільності не надано. Існування нібито деякої координації світових держав з метою боротьби проти міжнародного тероризму представляється ще більш сумнівним. Тероризм, у тому числі в його трансграничних формах, - одна з найбільш небезпечних форм злочинності. На сучасному етапі це явище перетворилося на чинник, що серйозно дестабілізує нормальний розвиток міжнародних відносин. Особливу небезпеку можуть становити терористичні посягання з використанням ядерних та інших засобів масового знищення.
Політичний фанатизм виправдовує знищення всіх “невірних”, а не міжнародних пролітичних противників. Це зближує тероризм такого спрямування з масовим геноцидом людей за етнічною та релігійною ознакою. Міжнародний тероризм зізіхає як на важливі інтереси світової спільноти, так і на життя, права й свободу окремих людей, оскільки він завжди продиктований нетерпимістю та екстремізмом.