Презентація "Опіки"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Опіки"
Слайд #1
Опіки. Перша допомога при опіках


Слайд #2
Опіки — фізична травма, що виникає внаслідок дій на тканини фізико-хімічних агентів (висока температура, хімічні речовини, радіаційне випромінювання). Залежно від походження, опіки поділяють на кілька типів:


Слайд #3
Ступені опіків
Так як найчастіше зустрічаються термічні опіки, говоримо про їх клінічну класифікацію. Є 4 ступені глибини опіків тканин:
ступінь I (легкий) — почервоніння і набряк шкіри;
ступінь II(середній) — утворення дрібних пухирів з прозорим вмістом (руйнуються дрібні лімфатичні судини - лімфокапіляри);
ступінь IIIa(середньо-важкий) — утворення великих пухирів з мутним вмістом (ушкодження шкіри і підшкірної клітковини);
ступінь IIIb(важкий) — частина великих пухирів тріскає, утворюючи мокрі виразки або малюнок «потрісканої землі» (глибокий опік);
ступінь IV (дуже важкий) — обвуглення, згоряння тіла аж до кісток і ушкодженння кістки, опікова райдуга, шоковий стан пацієнта.


Слайд #4
Класифікація опіків
Термічні — опіки, що виникають внаслідок дії джерел тепла (полум'я, розпечених металів, променевої енергії тощо).
Перша допомога:
Усунути причину опіку;
Викликати швидку;
Охолодити місце опіку холодною водою;
Залежно від ступенів опіку обробити місце ураження.


Слайд #5
хімічні — опіки, що спричинюються дією будь-якої хімічної речовини;
Перша допомога:
Зняти одежу просякнуту хімічними речовинами;
Промити місце ураження струєю води;
Обмити мильною водою або 2-х відсотковим розчином питної соди.
Накласти суху пов`язку, звернутися до лікаря.


Слайд #6
електричні  — опіки, які виникають при проходженні крізь тканини електричного струму.
Перша допомога:
Вивести постраждалого із зони ураження
Викликати швидку;
Охолодити місце опіку холодною водою;
Залежно від ступенів опіку обробити місце ураження


Слайд #7
сонячні — опіки шкіри, які виникають внаслідок дії сонячного випромінювання;
Перша допомога:
Прийняти прохолодний душ;
Пити багато води;
Змастити шкіру борним або зробити компрес з розчину календули.


Слайд #8
Площа опіку
Також не менш важливим фактором є площа опіку. Чим більше обпечена поверхня, тим важчий стан постраждалого. Загальна площа шкірних покривів в середньому становить 2 м². Додаткову площу мають слизові оболонки ока, середнього вуха, носо- та рото-глотки, гортані, трахеї. Таким чином не завжди видима площа опіків є дійсною.
Вважають, що чим більша площа опікової поверхні, тим вищий ризик розвитку опікового шоку та опікової хвороби.


Слайд #9
Опікова хвороба — це гостре порушення водно-сольового обміну в організмі, що супроводжується загальною інтоксикацією. Часто стан хворого ускладнюється запаленням легенів, ураженням печінки, нирок, гострими виразками шлунково-кишкового тракту.
Опіковий шок — це шоковий стан організму людини при якому виникає загроза для життя внаслідок дії опікових чинників.


Слайд #10


Слайд #11
При опіках, для безрубцевого загоєння ран
На будь-яку опікову рану, змочену стерильною водою або медичним фізіологічним розчином (для уникнення занесення інфекції) нанести достатню кількість колагену, так, щоб покрита була вся уражена поверхня. Потім, по мірі висихання колагену, змочувати, щоб уникнути больового синдрому від стягання шкіри. Застосовувати колаген по необхідності, залежно від важкості ураження. На свіжий післяопераційний рубець можна накладати колаген, відразу після нанесення швів або після зняття швів. Нанести 5-10 крапель безпосередньо на рубець, після цього необхідно накласти, попередньо змочену у фізрозчин марлеву серветку. Ця процедура забезпечить безболісний стан при висиханні колагену і швидке проникнення його в шкіру.


Слайд #12
Лікування
Лікують опіки у комбустіологічних відділеннях або центрах, при їхній відсутності — у травматологічному чи хірургічному відділеннях.
Лікувати опіки можна консервативно або оперативно. Лікують як місцеві, так і загальні паталогічні зміни викликані опіковою травмою в організмі людини. Існує два методи місцевого лікування опіків: відкритий та закритий.
Окрім того застосовують знеболення, симптоматичну терапію, трансплантацію, при важких станах — підтримка життєво-важливих функцій, корекція водно-електролітного балансу, парентеральне харчування, детоксикаційну терапію.


Слайд #13
Дякую за увагу!