Презентація "Особливості органічного світу Кордільєр"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Особливості органічного світу Кордільєр"
Слайд #1
Особливості органічного світу Кордільєр


Слайд #2
Хвойні ліси
Переходять з Тихоокеанського узбережжя, приблизно від 61° до 42° пн.ш. на нижні частини схилів Кордильєр. Ростуть на підзолистих ґрунтах. Характеризуються одноманіттям видового складу, але присутні багато ендеміків: сосна Банкса, американська модрина, Канадська модрина та ін.


Слайд #3
На території Канади клени ростуть як на рівнинних територіях, так і в горах, де складають основу мішаних і широколистих лісів.


Слайд #4
Паперова береза
Зустрічається на гірських схилах поряд с хвойними породами. Має дуже білу і дуже гладку кору(звідки й назва).


Слайд #5
Для гірського підліску характерні чагарники, серед яких червона та чорна смородина і чорниці.


Слайд #6
В наземному покриві переважають папороті та мохи


Слайд #7
Тюльпанове дерево можна знайти на вологих навітряних схилах.


Слайд #8
Гірські луки надзвичайно красиві навесні – щойно сходить сніг, вони вкриваються різнокольоровими крокусами


Слайд #9
Влітку на зміну їм приходять дикі маки, люцерна та інше квітуюче різнотрав′я


Слайд #10
Значна частина внутрішніх плоскогірь Кордильєр – це пустелі і напівпустелі, де поширено багато сукулентів, наприклад, агава.


Слайд #11
Карібу – найпоширеніший вид оленів


Слайд #12
Вилоріг добре пристосований до життя в горах, його ноги дуже швидкі і сильні, що часто рятує йому життя.


Слайд #13
Бурий ведмідь – лісова смуга гір, досягає ваги до 750 кг, зиму проводить у неглибокій сплячці, живиться переважно безхребетними і рослинною їжою.


Слайд #14
Вовк
Вага – 32-50, довжина тіла -120-150, живе 8-10 років. Розмножується раз на рік. Природних ворогів не має, гине від старості або від голоду.


Слайд #15
Пума – один з найнебезпечніших гірських хижаків, може годинами гнати жертву до її повного виснаження. Нерідко потім здобич доводиться тягти кілька кілометрів вгору, де чекають ще не здатні полювати діти.


Слайд #16
Рись канадська – надзвичайно обережний хижак, його забарвлення і надзвичайно тихі рухи – основна умова виживання.


Слайд #17
Куниця-мартен
Це миле створіння насправді небезпечний хижак. Її основна здобич – дрібні птахи, найчастіше вівсянкові та гороб′їні.


Слайд #18
Кажан
Крилатий нічний хижак – зовсім не рідкість у Кордильєрах. Схильні до містицизму індіанці ототожнюють його з вампіром.


Слайд #19
Єнот-полоскун – єдиний вид сімейства, що впадає у сплячку, поширений у мішаних лісах.


Слайд #20
Лемінгова миша
Подібна за зовнішністю та способом життя до лемінгів. Завдяки природному камуфляжу може спокійно насолоджуватися сонячним днем на вкритому лишайниками камені.


Слайд #21
У мішаних і широколистих лісах багато гризунів, серед яких бурундуки – одні з найпоширеніших.


Слайд #22
Білки – неодмінні жителі гірських лісів, основний харч – горішки та насіння.


Слайд #23
Землерийкокріт зустрічається лише у гірських лісах Заходу США. А для канадських кленових та ясенових лісів характерні бурозубка-пігмей з особливого роду мікросорекс.


Слайд #24
Слимак – харчується рослинами, зішкрібаючи її радулою – своєрідним язичком. Яйця відкладає в землю, у викопану ямку.


Слайд #25
Жук Носоріг– особливо полюбляє дубові дерева, його личинка розвивається 5 років, тому популяція цього жука ніколи не стає численною.


Слайд #26
Жук Олень – переважає на півдні лісової зони.


Слайд #27
Дятел – населяє мішані ліси, рятує дерева від комах-шкідників.


Слайд #28
Сова вухата – знищує багато гризунів, полюбляє жити серед хвойних дерев


Слайд #29
Серед плазунів переважає гримуча змія, найпоширеніший вид – смугастий або страшний


Слайд #30
Аніела пульхра (червона)
Мешканець пустель і напівпустель внутрішніх плоскогірь Кордильєр. Як і більшість плазунів цієї місцевості, вона отруйна.


Слайд #31
Жаба-бик
Найбільша і найцікавіша з усіх жаб. Може запросто заковтнути мишу.


Слайд #32
Література:1. Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография материков – М., Просвещение, 1974, 222 С.2. Жизнь животных, Т.1 Беспозвоночные, под ред. Л.А. Зинкевича – М. Просвещение, 1986.3. Коринська В.О., Щеньов В.А., Душина І.В. География материков и океанов – К., Радянська школа, 1974, 313 С. 4.Самарський Л. Зоологія хребетних – К. Вища школа,1976.