Презентація "Зорова система"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Зорова система"
Слайд #1
Зорова система


Слайд #2
Зорова сенсорна система забезпечує сприйняття різноманітних предметів, їхнього кольору, форми, величини, відстані до них, розташування у просторі, рухів живих та неживих тіл природи. Більшість видів трудової діяльності людина здійснює з допомогою органу зору.


Слайд #3
Око – унікальний і дуже складний витвір природи. У людини бінокулярний, тобто стереоскопічний зір.
Складається око із периферичного відділу – органу зору, провідникового відділу – зорового нерву та центрального відділу – зорового центру кори кінцевого мозку.
Форма очного яблука має
кулясту форму, що дає
йому змогу рухатися в
певних межах очної ямки
черепа.


Слайд #4
Розрізняють прямі та косі м’язи ока.
Завдяки м’язам око постійно рухається в очній ямці.


Слайд #5
Око має три оболонки: зовнішню – білкову,
середню – судинну, внутрішню – сітківку.
білкова
судинна
сітківка


Слайд #6
Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку – склеру та рогівку. Вона найщільніша та найміцніша і складається із сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Спереду білкова оболонка переходить у рогівку. Рогівка – прозора частина ока, через яку всередину проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. У ній містяться механорецептори, дотик до них спричиняє безумовний рефлекс моргання.
Білкова оболонка захищає око від механічних та хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає та заломлює промені світла.


Слайд #7
Середня оболонка пронизана кровоносними судинами. Вона складається з райдужки, ціліарного тіла і власне судинної оболонки. У центрі райдужки є отвір – зіниця. Вона регулює кількість світла, що потрапляє в очі. Ціліарне тіло складається з війкового м’яза і зв’язок, до яких прикріплюється
кришталик. Власне судинна оболонка -
це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока.


Слайд #8
Райдужка містить спеціальний пігмент – меланін, який зумовлює її забарвлення – від блакитного до темного.


Слайд #9
Внутрішня оболонка – сітківка – світлосприймальна. Це складна оболонка, що містить кілька шарів клітин, різних за формою та функціями. Перший шар – пігментний, складається із щільно розташованих епітеліальних клітин, які містять чорний пігмент фусцин. Він поглинає світлові промені. Другий шар – рецепторний, утворений світлочутливими клітинами – фоторецепторами – колбочками і паличками.


Слайд #10
Сітківка перетворює світлову енергію – подразнення – на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу. У фоторецепторах містяться особливі світлочутливі речовини (пігменти): у паличках – речовина пурпурового кольору – родопсин, а у колбочках – речовина фіолетового кольору – йодопсин. У складі цих речовин є білок – опсин і окиснений вітамін А. Порушення діяльності колбочок – дальтонізм.


Слайд #11

Колбочки забезпечують сприймання форми і кольору предмету, тобто це рецептори денного бачення, а палички – рецептори сутінкового зору.


Слайд #12
Найбільше колбочок навколо центральної ямки. Це місце скупчення колбочок називають жовтою плямою. Її ще називають місцем найкращого бачення. При цьому предмети, які сприймаються периферичним зором, розрізняються гірше.


Слайд #13
Місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів і називається сліпою плямою. Світло у ньому не сприймається і предметів, зображення яких потрапляє на цю ділянку, ми не бачимо. Площа її може бути від 2,5 до 6 кв.мм.


Слайд #14
Схема визначення жовтої та сліпої плями


Слайд #15
Багатоколірність сприймається завдяки тому, що колбочки реагують на певний спектр світла, тобто на довжину хвилі, ізольовано. Існує три типи колбочок: перший реагує на червоний колір, другий на зелений, а третій на синій. Якщо всі три типи колбочок збуджуються водночас і однаково, виникає відчуття білого кольору.


Слайд #16
У порожнині ока міститься кришталик - світлозаломлювальний апарат. Він прозорий і еластичний. Розміщений у тонкій прозорій капсулі, яка переходить по краях у зв’язки, що прикріплені до
ціліарного тіла.
Завдяки цьому кришталик
може змінювати свою
кривизну і бути
опуклішим або
плоскішим.
Кришталик


Слайд #17
Всю порожнину ока заповнює прозора желеподібна
маса, як розплавлене скло, і тому його назва – склисте тіло. Кришталик та склисте тіло пропускають світлові промені всередину ока та заломлюють їх.
Склисте тіло ще
підтримує
внутрішньоочний тиск.
Склисте тіло


Слайд #18
До допоміжного апарату ока відносяться брови, повіки з віями, слізні залози та м’язи ока. Завдяки бровам піт не потрапляє в очі. Повіки мимовільно змикаються і розмикаються (мигальний рефлекс), рівномірно зволожуючи поверхню ока.


Слайд #19
Слізний апарат складається із слізної залози, слізного мішка та носослізного каналу. Сльози, що утворюються, зволожують, дезінфікують і очищають рогівку ока.


Слайд #20
Загальна будова ока людини


Слайд #21
Інформація зоровими нервами через середній і проміжний мозок передається до зорових зон кори великого мозку. Зорові нерви перехрещуються, тому частина інформації від правого ока надходить у ліву півкулю і навпаки.


Слайд #22
Здатність ока пристосовуватись до чіткого бачення предметів, розташованих на різних відстанях називають акомодацією. Порушення акомодаційної здатності призводить до порушення гостроти зору та виникнення короткозорості або далекозорості.


Слайд #23
Поле зору – це простір, який можна охопити оком при фіксованому стані очного яблука. З віддаленням предметів від ока зменшуються їхні розміри, рельєфність форми, насиченість кольорів, аж поки предмет не зникне з поля зору. Наші очі мають змогу сприймати рух предметів і їхню швидкість. Точній оцінці просторового розташування предметів, їхнього руху сприяє саме бінокулярний зір, завдяки чому визначається місце
розташування предмета у просторі та
відстань до нього. Ще одним із механізмів
просторового сприйняття є сходження
очей – конвергенція, тобто осі обох очей за
допомогою окорухового м’яза сходяться
на предметі, що розглядається.


Слайд #24
Виконала Поляк Влада9-Б