Презентація "Відділ Голонасінні"

-2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Відділ Голонасінні"
Слайд #1
Відділ Голонасінні


Слайд #2
Назву голонасінні дано цим рослинам тому, що їхнє , насіння розвивається на споролистках відкрито, не обгор­нуте стінкою зав'язі («голе»). Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою,— значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин на суші. В процесі еволюції насінина З'явилась раніше, ніж квітка і плід. У голонасінних насін­ня не захищене стінками плоду і лежить відкрито на спорофілоносних листках.
Не менш важливим пристосуванням до життя на суші • можливість внутрішнього запліднення (без води). Пи­лок голонасінних рослин переноситься повітряними течія­ми. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток (насіннєву бруньку), він утворює пилкову трубку, і яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення із насіннєвих зачатків формується насіння. В насінині вже є зародок з корінцем, бруньками і зародко вими листками (сім'ядолями), вкритими насіннєвою шкір кою і забезпеченими запасом поживних речовин.
Загальна Характеристика


Слайд #3

З'явившись у кам'яновугільному періоді палеозойської ери, голонасінні досягли розквіту і широко розповсюди лись у мезозойську еру. Проте вже на кінець ери багато з них вимерло, поступившись місцем покритонасінним рослинам.
Сучасні голонасінні поділяються на чотири класи: са говники, гінкгові, гнетові і хвойні. Із них найбільше зна­чення мають хвойні.


Слайд #4
Хвойні


Слайд #5
Хвойні — найчисленніші і найпоширеніші сучасні голо­насінні рослини, їх нараховується 560 видів. За своїм значенням у природі і для людини вони займають друге місце після покритонасінних і являють собою групу рос­лин, що знаходиться в розквіті. За зовнішнім виглядом — це дерева і кущі різних розмірів: від карликових сосон (сосна-пігмей гірських і субальпійських торф'яників висо тою до 1 м) до гігантських дерев (секвойя — 100 м у висоту і 11 м у діаметрі, мамонтове дерево — до 12 м у діаметрі). Трав'янистих рослин серед хвойних не вияв лено.
Назву рослинам дали через голчасті (лускоподібні) листки — хвою, що розташована на вкорочених пагонах поодинці або зібрана в пучки. У більшості хвойних листки багаторічні, але у деяких видів вони опадають щорічно (модрина).
Загальна Характеристика


Слайд #6
сосна


Слайд #7
Типовими представниками хвойних є сосна звичайна і ялина — основні лісотворні породи лісової зони. Сосна -світлолюбна рослина, зовнішній вигляд якої залежить від умов життя. В густому лісі дерева сосни прямі, стрункі, з гладеньким стовбуром, досягають 35—40 м у висоту. «Прозора» крона розташовується на самій вер хівці. Нижні бічні гілки не витримують затінення і рано відмирають. На відкритих місцевостях сосни мають крис­лату крону. Соснові ліси зустрічаються в найрізноманітні ших умовах, у тому числі на піщаних грунтах, болотах, крейдяних горах, голих скелях.
Коренева система сосни стрижнева, дуже добре розви нена. Крім довгих коренів, головних або бічних, є короткі дрібні і дуже галузисті бічні, як правило, з мікоризоюДодаткових коренів немає. Форма кореневої системи за­лежить від типу грунту. Так, на піску у сосни крім глибоких коренів розростаються численні поверхневі коре­ні. На болотах у неї лише поверхневі корені.


Слайд #8


Слайд #9


Слайд #10


Слайд #11


Слайд #12


Слайд #13


Слайд #14
Стовбур сосни має тонку кору і масивну деревину, яка складається з трахеїд. Паренхіми в деревині дуже мало. Вона розташовується навколо смолянистих ходів — ви­довжених міжклітинних просторів у вигляді каналів, за­повнених ефірними маслами, смолою, бальзамом. Усі ці речовини виділяються клітинами одношарового епітелію, який вистилає смолянистий хід.
У стовбурах сосни чітко виражені річні кільця прирос­ту деревини. Вони утворюються, як і у квіткових рослин, у результаті сезонної періодичності у діяльності камбію. Сосна — вічнозелене дерево. її листки — сизо-зелені голки (хвоя) — живуть 2—3 роки. Розташовуються по­парно на молодих гілках на верхівках вкорочених пагонів. Поверхня хвої вкрита товстим шаром кутикули, під якою знаходяться дрібні клітини епідермісу з сильно потовще­ними стінками. Продихи містяться глибоко в мезофілі і заповнені зернами воску. Таке розташування продихів В пристосуванням до зменшення випаровування води. Завдяки цьому взимку сосна при наявності хвої випаро-4 вує води в десятки разів менше, ніж оголені покрито­насінні.


Слайд #15
Ранньої весни на гілках сосни із зимуючих бруньок з'являються нові пагони. Розрізняють два типи пагонів: видовжені, вкриті буруватими лусками, і сидячі в пазухах цих лусочок вкорочені, які несуть по дві хвоїни. Молоді хвоїни нових пагонів м'які, мають яскраво-зелене забарв­лення. У другій половині літа на кінці видовжених пагонів закладаються' бруньки, що надійно захищені щільно при­тисненими одна до одної тонкими лусками, вкритими шаром смоли. Це зимуючі бруньки.
Розмножується сосна насінням). Плодоно­шення розпочинається на ЗО—40-х роках життя. До цього часу на деревах формуються шишки двох видів: дрібні чоловічі до 2,5 см у довжину і крупні жіночі (у деяких видів до 45 см в довжину).
Червонуваті жіночі шишки утворюються на верхівках сьогорічних пагонів в кінці весни. На осі такої шишки розташовано 2 види лусок: зовнішні — покривні і внутрі­шні — насінні. На зовнішньому боці насіннєвої луски роз­міщені два насінні зачатки з пилковходами на верхівках. Всередині кожного насіннєвого зачатка із макроспори , після мейозу формується гаплоїдний жіночий заросток з двома архегоніями В кожному архегонії знаходиться велика яйцеклітина і 2 4 дрібні шийкові клітини.


Слайд #16


Слайд #17
Чоловічі шишки дозрівають на верхівках тогорічних па­гонів. У них до осі прикріплені жовтуваті листочки,
що несуть на собі по два мікроспорангії, в яких дозріва­ють мікроспори — пилкові зерна.
Сосна, як і всі голонасінні рослини, запилюється віт­ром. Пізньої весни або на початку літа насіннєві луски жіночих шишок дещо відхиляються. Велика кількість пил­ку (полегшеного наявністю двох повітряних мішків між екзиною та інтиною), принесеного вітром, потрапляє між насіннєві луски і затримується, прилипаючи до густої рідини, що виділяється через пилковхід. Рідина змочує нилкові зерна і всмоктує їх всередину насінного зачатка приблизно протягом 10 хв.
Після запилення насінні луски зближуються і залиша­ються щільно притисненими до достигання насіння. У сосни від запилення до запліднення проходить 12—14 мі­сяців. Запліднення (не подвійне) починається з пророс­тання пилкової трубки, яка повільно просувається до яйцеклітини. Злиття жіночих і чоловічих ядер також іде повільно. Ендосперм голонасінних гаплоїдний.
Таким чином, у голонасінних рослин чоловічі клітини досягають жіночих завдяки наявності пилкової трубки і не потребують для цього процесу води, що є важливим пристосуванням до життя на суші.


Слайд #18
Після утворення диплоїдного ядра зиготи розпочинаю­ться розвиток зародка і формування насінини. Із заплідненої яйцеклітини розвивається зародок насінини, який складається з корінця, стебельця, кількох сім'ядоль (5—12) і бруньки, із покривів насіннєвого зачатка фор­муються покриви насінини.
Дозріває насіння в кінці другого літа після запилення або на початку осені. У міру дозрівання жіноча шишка дуже розростається, із червоної вона стає зеленою, а потім — бурою. У дозрілої бурої шишки взимку або напровесні луски відхиляються, насіння висипається. Насінина сосни має прозорі крильця, за допомогою яких нереноситься вітром. Висипання насіння відбувається че­рез 1,5 року після запилення.
Насіння сосни проростає на будь-якому грунті: піща­ному, кам'янистому, болотному, навіть на голих скелях. Молоді паростки можуть витримувати заморозки, нестачу вологи, але гинуть у тіні. Сосонки швидко ростуть, збіль­шуючись за рік на 30—40 см. Починаючи з другого року життя, дерево утворює щорічно мутовку, в зв'язку з цим нижні гілки живуть довго. Хвоя ялини коротка, жорстка, сидить поодиноко, покриваючи всю гілку, живе на дереві від 5 до 9 років. Коренева система поверхнева, тому сильні вітри можуть вивернути дерево з коренями. До грунту вибагливіша ніж сосна .


Слайд #19
Розмножується ялина, як і сосна, насінням, але шиш­ки у неї більші, насіння дозріває пізно восени того ж року. Стиглі шишки розкриваються, вивільняючи насіння тієї ж осені або взимку, після чого відпадають цілком. Насіння проростає навесні наступного року на вологому поживно­му грунті в тіні дерев. Перші 15 років ялина росте повільно, щорічний приріст складає 5—15 см, після чого вона починає рости швидше і переганяє сосну.
Крім сосни (близько 100 видів) і ялини (до 50 видів) широко відомі такі хвойні, як модрина, смерека, кедр, кипарис, ялівець, туя, тис.
Хвойні рослини поряд з покритонасінними мають важ­ливе значення в природі і для людини. У хвойних лісах нагромаджується велика біомаса. Україна відноситься до малолісних країн. Лише 13,9 % її території зайнято лісами, але їх основу становлять рослини класу хвойних (47,8 %), серед яких поширені представники родів: тис, ялиця, ялина, сосна (23 види), модрина, ялівець. У лісах різних районів північної півкулі головними утворювачами ландшафтів є хвойні. Так, сосни утворюють світлі сухі соснові бори, можуть рости вони разом з ялиною і у мішаних лісах. На піщаних грунтах сосна затримує рух пісків, закріплює грунт ярів і урвищ. Ялина разом із смерекою утворюють темнохвойну тайгу. В Україні — на Поліссі і на піщаних терасах річок лісостепової та степової зон — ялина входить до складу суборів (природ­ний сосновий ліс з домішками берези, дуба, осики, ялини тощо).


Слайд #20
Ліси на схилах гір і по берегах річок зменшують весняні наводки і затримують вітри. Сніг в лісі тане повільно, вода затримується в грунті, випаровується по­ступово, створюється сприятливий мікроклімат для інших рослин, тварин і людини.
Ліси й парки міст створюють чисте повітря, збагачу­ють киснем. Багато дерев, особливо хвойні, виділяють фітонциди — речовини, які вбивають мікроорганізми, то­му соснові ліси є добрим місцем для відпочинку і лікуван­ня людей. Деревина голонасінних широко використовуєть­ся як будівельний матеріал, сировина для целюлозно-паперової промисловості. При сухій перегонці деревини


Слайд #21
кінець
Роботу виконав учень 7 - Бкласу Кузніцов Женік