Презентація "Малі тіла сонячної системи"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Малі тіла сонячної системи"
Слайд #1
Малі тіла сонячної системи
підготували учениці 7 (11) – А класу
Лабунець Маргарита і Григор Олександра


Слайд #2
Малі тіла сонячної системи
Астероїди
Комети
Боліди і метеорити
Планети-карлики
Міжпланетний пил та космічне сміття
Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети.


Слайд #3
Астероїди
Астероїд — невелике
планетоподобное тіло
Сонячної системи, що рухається по
орбіті навколо Сонця.
На справжній момент в Сонячній
системі виявлено сотні тисяч
астероїдів.
Більшість відомих на даний момент
астероїдів зосереджено в межах пояса
астероїдів, розташованого між
орбітами Марса і Юпітера.
Головний пояс астероїдів


Слайд #4
Астероїди
Найбільший астероїд — Церера. Його діаметр близько 800 км. За гіпотезою має чистий лід.  
Астероїд Гаспра. Має магнітне поле.
Астероїд Ерос – перший астероїд, що був досліджений космічною станцією.


Слайд #5
Характеристика астероїдів
Об'єкти поясу астероїдів дуже різні за
розмірами, від 544 км у діаметрі, як Палада,
до 10 м. Кілька найбільших мають близьку до
сферичної форму, вони дуже схожі на
мініатюрні планети. Така форма
пояснюється тим, що речовина, з якої вони
утворені, переплавилася після
утворення. Вони мають сформоване
внутрішнє ядро та зовнішню кору. Однак
більшість астероїдів невеликі і мають
неправильну форму. Також астероїди не
мають атмосфери.


Слайд #6
Комети
Комета — мале тіло
Сонячної системи, яке
обертається навколо
Сонця і має так звану
кому (атмосферу) і/або
хвіст. Кома і хвіст
комети — це наслідки
випаровування ядра
комети під дією
сонячного
випромінювання.


Слайд #7
Фізична природа комет
Маленьке ядро діаметром кілька кілометрів – єдина тверда частина комети, і в ньому
практично зосереджена вся її маса. Маса комет надто мала й зовсім не впливає на рух
планет. А планети спричиняють великі збурення в русі комет.
Ядро комети, очевидно, складається із суміші пилинок, твердих грудочок речовини й
замерзлих газів, таких, як вуглекислий газ, аміак, метан. З наближенням комети до
Сонця ядро прогрівається і з нього виділяються гази й пил. Вони утворюють газову
оболонку - голову комети. Газ і пил, що входять до складу голови, під дією тиску
сонячного випромінювання і корпускулярних потоків утворюють хвіст комети, завжди
спрямований у протилежний від Сонця бік.


Слайд #8
Комети
Комета Галлея  — найвідоміша
яскрава короткоперіодична комета, яка
наближається до Землі кожні 75-76
років. Комета Галлея належить до
періодичних комет. Нині відомо багато
короткоперіодичних комет з періодами
обертання від трьох (комета Енке) до
десяти років, їхні афелії знаходяться
біля орбіти Юпітера. Наближення комет
до Землі та їхній майбутній видимий
шлях по небу обчислюють заздалегідь з
великою точністю.
Комета Галлея


Слайд #9
Комети
В наш час іноді серед населення висловлюються
побоювання, що Земля зіткнеться з кометою. У
1910 р. Земля пройшла крізь хвіст комети Галлея,
де є чадний газ. Однак його домішку в
приземному повітрі не вдалось виявити, бо навіть
у голові комети гази надзвичайно розріджені.
Зіткнення Землі з ядром комети дуже малоймовірне.
Можливо, таке зіткнення спостерігалося в 1908 р. як
падіння Тунгуського метеорита. При цьому на висоті
кількох кілометрів стався потужний вибух, повітряна
хвиля якого повалила ліс на величезній площі.


Слайд #10
Комети
Датський астроном Я.
Оорт висунув гіпотезу,
що за орбітою Нептуна
можуть бути
мільйони кометних
ядер (хмара Оорта).


Слайд #11
Комета видима в Австралії у 2007 р.


Слайд #12
Боліди і метеорити
Болідом називається досить рідкісне
явище — летюча по небу вогненна
куля. Це явище спричиняється
вторгненням у щільні шари
атмосфери великих твердих частинок,
які називають метеорними тілами.
Рухаючись в атмосфері, частинка
нагрівається внаслідок гальмування, і
навколо неї утворюється обширна
світна оболонка з розжарених газів.
Боліди часто мають помітний кутовий
діаметр, і їх видно навіть удень.


Слайд #13
Метеорне тіло
Метеоро́їд або метео́рне
ті́ло — порівняно невелике
тверде небесне тіло,
що рухається у
міжпланетному просторі.
Рештки метеорних тіл, що
впали на Землю,
називаються метеоритами.
Під час польоту метеорити
оплавляються й
покриваються чорною
кірочкою.


Слайд #14
Види метеоритів
Відомо три види метеоритів:
кам’яні;
залізні;
залізно-кам’яні.
За вмістом радіоактивних елементів і свинцю
визначають вік метеоритів. Він різний, а
найстаріші метеорити мають вік 4,5 млрд. років.
Найбільший з виявлених кратерів знаходиться в
Арізоні в США. Його діаметр 1200 м і глибина 200
м. Цей кратер виник, очевидно, близько 5000
років тому. Знайдено сліди ще більших і давніших
метеоритних кратерів.


Слайд #15
Тунгуський метеорит
Найбільшим метеоритом XX ст. можна
вважати Тунгуський, що впав 30 червня
1908р. в тайзі поблизу ріки Підкамяна
Тунгуска (притока Єнісею) у Сибіру. Його
політ в атмосфері спостерігали по трасі
завдовжки майже 5000 км.
Під час падіння відбувся надзвичайно
сильний вибух, який було чути на відстані
2000 км від місця падіння


Слайд #16
Метеори і метеорні потоки
Коли в 1872 р., за розрахунками, зниклі комети
повинні були пройти поблизу Землі, спостерігався
дощ "падаючих зір". З тих пір 27 листопада це
явище повторюється щороку, хоч і менш ефектно.
Дрібні тверді частинки ядра колишньої комети
Біели, яке розпалося, розсіялись уздовж її орбіти,
і, коли Земля перетинає їх потік, вони влітають в її
атмосферу. Ці частинки спричиняють в атмосфері
явище метеорів і повністю руйнуються, не
долітаючи до Землі. Відомий ряд інших
метеорних потоків, ширина яких
незмірне більша за розмір ядер комет, що їх
породили.


Слайд #17
Планети-карлики
Уперше цей новий клас тіл
Сонячної системи
визначили у серпні 2006 р. На
з’їзді Міжнародного
Астрономічного Союзу (МАС)
у Празі. Тоді ж було змінено
статус Плутона, який до цього
був девятою планетою
Сонячної системи: відтепер він
став першою
планетою- карликом.
На грудень 2010 р. зареєстровано 3
планети-карлики: Церера, Плутон,
Ерида.


Слайд #18
Плутон. Загальні відомості
Вага: 1,3*1022кг. (0,0022 ваги Землі)
Діаметр: 2324 км.
Щільність: 2 г/см3
Температура: -230oC
Тривалість доби: 6,4 доби землі
Відстань від Cонця: між 29,65 (мінімальне) і 49,28 (максимальне) (39,4 а.е.)а.е.,на сильно витянутій еліптичній орбіті.
Період обертання по орбіті(рік): 247,7 років
Швидкість обертання по орбіті: 4,7 км/c


Слайд #19
Пояс Койпера
Пояс Койпера  — область Сонячної
системи за орбітою Нептуна  
(30 а. о. від Сонця) приблизно до відстані
50 а. о. У цій області розташована велика
кількість транснептунових об'єктів,
найвідомішим (але не найбільшим) серед
яких є Плутон.


Слайд #20
Пояс Койпера