Твір-роздум на тему: «Чи є актуальними проблеми, порушені у повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять»

+4

Дитячі роки стали своєрідною психологічною основою для створення багатьох літературних творів. Адже дитинство — це найсвітліша пора кожної людини. Це час довіри і щирості, час нескінченно цікавого пізнавання оточуючого світу. Підтвердженням цих міркувань можуть бути біографічні відомості про відомого українського письменника М. Стельмаха та його повість «Гуси-лебеді летять».

Головний герой повісті — маленький хлопчик Михайлик, великий фантазер і мрійник. З перших рядків повісті ми розуміємо, що це — сам письменник. Коли дідусь каже хлопцеві, що Сонце відмикає землю золотими ключами, хлопчик переймається, що воно загубить ці ключі і на землю ніколи не прийде день. А коли над селом пролітають лебеді, Михайлику здається, що від їх крил лунає привабливий дзвін. І це лише два приклади того, що у хлопчика був талант сприймати оточуючий світ образно і поетично. Чому ж Михайлик був саме таким?

Мабуть, перш за все, хлопчик став таким завдяки своїм рідним. Тут можна згадати матір М. Стельмаха, Ганну Іванівну, яка була ласкавою, доброю жінкою і невтомною трудівницею. Саме вона навчила свого Михайлика любити та розуміти кожну травиночку, бачити красу у вранішній росі та заході сонця. Прикладом такого виховання може бути епізод з насінням. Коли Михайлик допоміг голодній жінці з дитиною і віддав їй усе своє насіння, мати не пожурила Михайлика, а навпаки, схвалила вчинок хлопчика, бо прагнула навчити сина бути уважним до горя інших людей та допомагати їм.

Не менше добра для Михайлика зробили його батько, бабуся, дід Дем’ян і дядько Микола за прізвиськом Бульба, яких він дуже любив. Дитинство хлопчика було сповнене казковим, романтичним, незвичайним світом. І кожен читач бачить у повісті образи щирих, добрих і простих трударів, серед яких пройшло дитинство Михайлика. Ставши дорослим, М. Стельмах був гарним батьком для дочки та сина, ростив їх у любові і розповідав їм все те, що запам’ятав з власного дитинства.

Творчість письменника подобається різним поколінням читачів, адже уся вона сповнена дитячих спогадів, романтики та казковості. Світ людей, яких автор змалював у повісті «Гуси-лебеді летять», дуже сподобався і мені. Я вважаю, що якби кожен з нас виховувався серед таких людей, як близькі Михайлика, життя було б набагато краще, і люди дуже добре розуміли б оточуючий світ, вміли цінити красу природи та співчувати іншим. А проблеми, які М. Стельмах розкриває нам у своїй повісті, залишаються актуальними й зараз, та, скоріш усього, будуть актуальними і в майбутньому.