Твір на тему: «Яка з балад мені найбільше запам'яталась»

Власне кажучи, балада, яка мені найбільше подобається, це не зовсім балада, бо вона нетрадиційна за формою. В ній нема звичної розповіді про славетного героя або якусь історичну подію, в ній немає сюжету. Мабуть, більше це пісня, бо є і куплети, і приспів. Цей твір можна з задоволенням прочитати, а ще приємніше послухати її зі сцени під акомпанемент гітари, особливо у виконанні автора — актора і виконавця пісень Володимира Висоцького.

Це не оповідь про якогось героя, про якийсь історичний факт, це розповідь про шлях людини до літератури, до книжок, розповідь про місце літератури у нашому житті, розповідь, дуже співзвучна моєму серцеві:

«Мы же книги глотали,

Пьянея от строк.

Липли волосы нам на вспотевшие лбы,

И сосало под ложечкой сладко от фраз,

И пьянил наши головы запах борьбы,

Со страниц пожелтевших слетая на нас».

Так було і в мене, і в кожного з нас: буквально живеш рядками цікавої книги, входиш у життя героїв, приміряєш на себе, як би сам вчинив чи повів би себе на місці героя. Майже кожен з нас пережив такі відчуття, ідучи в розвідку, входячи в невідоме, відкриваючи таємниці чергової книжки. Але інколи ти ніби спостерігаєш здалеку, при всьому цьому ти сам стаєш персонажем літературних подій, тобто стаєш справжньою людиною:

«Разберись, кто ты — трус

Иль избранник судьбы,

И попробуй на вкус

Настоящей борьбы».

Слід сказати, що література відіграє велику роль у формуванні власного я, у становленні особистості. А той вогник, який загартовує і зігріває, який освітлює твою душу, усе життя світить дороговказною зіркою:

«Если, путь прорубая отцовским мечом,

Ты соленые слезы на ус намотал,

Если в жарком бою испытал, что почем, —

Значит, нужные книги ты в детстве читал!»

Отже, моя улюблена балада — «Балада про боротьбу» Володимира Семеновича Висоцького, балада, присвячена зустрічі людини з головними книгами її життя, зустрічі з Літературою.