Твір-роздум на тему: «Є. Дудар. «Червона шапочка»: стара казка на новий лад»

+1

Кожен з нас у дитинстві читав або хоча б чув казку про гарну, слухняну дівчинку, яка допомагала старенькій бабусі і мамі – про Червону Шапочку. Але у своїй однойменній гуморесці Є. Дудар подає цей образ зовсім по-іншому. Його Червона Шапочка дуже нагадує деяких сучасних підлітків, для яких повага до старших, ввічливість, чесність, духовність – тільки слова, порожні звуки.

Героїня гуморески – шістнадцятирічна дівчина, яка живе виключно споживацькими інтересами, розмовляє молодіжним жаргоном і палить. Вона загнала страшного Вовка і до смерті налякала мисливця, а що вже казати про стареньку бабусю: у неї Червона Шапочка забрала на свої потреби пенсію. Їй байдуже, що хвилюється мати, що бабуся залишилася без копійки. Вона просто зникла в лісі і не поверталася додому кілька днів. Бо головне для сучасної Червоної Шапочки – вдосталь розважитися, погуляти і випити. Яке життя чекатиме на її близьких, яка з неї виросте людина – можна тільки уявити!

Можна засуджувати, можна намагатися перевиховувати таку молодь, але з цього навряд чи щось вийде. Причину того, чому сучасні підлітки стають такими, як ця Червона Шапочка, слід шукати глибше. Адже в дитинстві усі майже однакові – невинні, милі, довірливі. А ось якими вони виростуть – на мій погляд, залежить від виховання батьками. Якщо в родині вітається випивка, паління, безвідповідальність, то діти все це бачать змалку і вважають за норму. Те ж саме можна сказати і про чесність, гідність, повагу до старших. Як батьки ставляться до своїх батьків, так само до них будуть ставитися і їхні діти.

У гуморесці Є. Дударя викриваються найхарактерніші недоліки у вихованні сучасної молоді. Підтекст цього твору, на перший погляд, дотепного і смішного, достатньо серйозний. Адже автор порушує вічні проблеми у відношеннях між дітьми і батьками, проблеми добра і зла, фальшивих і справжніх цінностей.

Майбутнє будь-якої країни залежить від здоров’я нації, від нового, підростаючого покоління. Не є виключенням і Україна. Тож і дорослим, і дітям, і підліткам треба прагнути до удосконалення, до того, щоб бути добрішими, кращими і розумнішими, щоб ніколи не було соромно перед майбутніми поколіннями.