Твір на тему: «Проблема духовності в романі В. Домонтовича «Доктор Серафікус»

+1

В літературі ХХ століття український письменник Віктор Петров більш відомий як Віктор Домонтович. Як сказала про нього Соломія Павличко, він і досі «залишається загадкою, ребусом, своєрідним сфінксом чи навіть Мефістофелем української літератури». Його твори і сьогодні можна трактувати досить різноманітно.

Одним з найяскравіших творів В. Домонтовича є роман «Доктор Серафікус», у якому розповідається про трагічну долю героїв, що обрали авангардне бачення навколишнього світу. У центрі оповіді стоїть своєрідна Комаха-Серафікус, яка відзначається феноменальною пам’яттю. Та її пам'ять настільки надзвичайна, що інколи інтелектуал навіть забуває, куди йшов. Трагізм полягає в тому, що в суспільстві інтелект Серафікуса не просто не користується попитом, він взагалі нікого не цікавить. І від цього Серафікус змушений жити у тихій істерії, у неврастенічному страху, у нудьзі і самотності. Він є приреченим існувати у світі абсурду і все життя залишатися відчуженим від нього.

Фрагменти роману стосуються свідомості людини і різноманітних сфер її діяльності. Вони вводяться автором за власною внутрішньою логікою. Героїв твору поєднує багато спільного, зокрема тонке сприйняття музики. Музику письменник гармонійно поєднує з яскравими кольоровими пейзажами, які стають своєрідною увертюрою до розмірковувань «безстатевої особи» Серафікуса про почуття чоловіків до жінок, «почуття від поезії, музики й малярства».

У своєму романі В. Домонтович різноманітними художніми засобами прагне розв’язати одну з найскладніших психологічних, естетичних і філософських проблем — проблему одухотворення тіла і «отілесення» душі. Тому, коли Вер цілує Серафікуса і залишає на його щоці слід своїх нафарбованих губ, для героя настає справжня катастрофа. Руйнуються його усталені почуття і погляди, які він завжди ототожнював зі своїм удаваним портретом: «На стіні його кімнати висіла тепер машкара розпусника з порожніми очима й щоками, нафарбованими циноброю».

На мій погляд, у романі «Доктор Серафікус» автор висвітлює найважливіші проблеми сучасності: місце людини у суспільстві, чуттєвість жінки і раціональність почуттів чоловіка, а також духовність стосунків між ними. Письменник стверджував, що людина не може стати самодостатньою особистістю, якщо вона замикається у своєму внутрішньому світі. На прикладі головного героя роману можна побачити, що, живучи в «абсурдному світі», вважаючи себе ідеальною, людина порушує головний закон життя, що стосується взаємин між людиною і всесвітом, особистістю і суспільством.