Твір на тему: «Заціпенів Батурин...» за романом Р. Іваничука «Орда»

+1

Роман Р. Іванчука «Орда» – це художньо-історичній аналіз трагічних подій XVІІІ сторіччя, які були пов’язані з руйнуванням славетної столиці української козаччини – міста Батурин.

Сучасний Батурин – це селище міського типу, розташоване у Бахмацькому районі Чернігівської області, яке розкинулося на річці Сейм неподалік від великої залізничної станції Бахмач. Заснований Батурин був у 1625 році, а за часів гетьманства Д. Многогрішного, І. Самойловича та І. Мазепи місто було столицею України. Під час російсько-шведської війни після переходу гетьмана Мазепи на бік шведів усе населення Батурина було знищене військами князя О. Меншикова.

Роман «Орда» починається моторошною картиною знищення населення Батурина. Автор так описує ці події: «Орда вже ревіла моторошним ревом... рубали шаблями й бойовими сокирами козацькі голови, удари падали на спини й потилиці; жінки вибігали на мур і кидалися на вірну смерть у Сейм... Ординці ревіли вже в Батурині – там лизнули насурмонене небо перші язики пожеж».

Головний герой роману – улюбленець Мазепи схимник Єпіфаній, протоієрей і вчений. Саме його очима читач спостерігає за палаючим Батурином. Горіло все, що могло горіти, окрім садиби зрадника В. Кочубея. Очима того ж Єпіфанія читач бачить Мотрю Кочубеївну, яка залишилася у Батурині разом з матір’ю. Та дорікала свою доньку: «У всьому винна тільки ти». Дівчина відповідала: «У чому я повинна, мамо? Що я любила гетьмана і вірила в його рятівниче призначення на Україні? Що він мене любив?».

Побачивши Єпіфанія, Мотря ніби прокинулася і запитала схимника: «Що гетьман передав для мене?». Єдине, що вона хотіла знати – це останні слова її коханого перед від’їздом за Десну. Перед Єпіфанієм Кочубеївна з’являється в образі Лебедиці. Вона розповідає йому про себе: «Полишивши свою лиху матір, дійшла до Полтави із своїм чоловіком генеральним суддею Чуйкевичем. Недовго жила з ним: перед битвою Чуйкевич перейшов на бік Петра... Я ж подалася в монастир».

Наприкінці роману Єпіфаній, служитель Покровської церкви, перемагає вовкулаку і зрадника полковника Носа, який наказав схимникові знайти і вбити гетьмана Мазепу.

Роман Р. Іванчука «Орда» по праву можна вважати не тільки історичним, а й філософським. У своєму творі письменник ставить питання філософського плану: про честь і ганьбу, про життя і смерть, про фізичне і духовне. Автор роману стверджував, що найсильніша зброя, яку повинні кувати українці і з якою їх не зможе подолати не один ворог – це мисль і дух. Це було вірно тоді, це залишається вірним й сьогодні.