Твір на тему: «Трагічна доля матері в поемі Т. Шевченка «Катерина»

Поема Т. Шевченка «Катерина» увійшла до всесвітньо відомої поетичної збірки видатного українського поета «Кобзар». Цей твір автор присвятив В. Жуковському на згадку про дату викупу з кріпацтва – 22 квітня 1838 року.

У своїй поемі Т. Шевченко розповів про зведення простої селянської дівчини хитрим спокусником, який мав інший суспільний стан і ніяк не планував одружуватися з Катериною, головною героїнею твору. Трагедія Катерини полягала в тому, що вона повірила, що буде щасливою, і безоглядно покохала підступного «нареченого». На жаль, дівчина жила ілюзіями, а ось автор поеми реально оцінив ситуацію. У ліричному відступі поет наголосив, що щасливими можуть бути тільки ті люди, які стоять на одній соціальній і суспільній щаблі:

«Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі – чужі люди,

Роблять лихо з вами».

У поемі відчуваються мотиви чужини, так добре відомі авторові. Коханець героїні твору – чужинець. Він не українець, тому й не сприймає устої та моральні норми чужого для нього народу. Через кохання до чужинця у Катерини виникає конфлікт з близькими та односельцями. Від неї відмовляються не тільки односельці, а й батьки. Вийшло так, що дівчина знеславила свою родину, а її кохання усі засуджували.

На першому плані у поемі стоїть Катерина, а ось негативний герой виникає лише в небагатьох епізодах. Вони розлучаються з офіцером, який уходить на війну. Дівчина змушена залишатися у селі, чекати та сподіватися:

«Коли не загине,

Обіцяв вернутися».

Та Катерині вже приходиться ховатися від односельців, бо вона завагітніла:

«Візьме відра, опівночі

Піде за водою,

Щоб вороги не бачили».

Народження у Катерини дитини тільки ускладнило ситуацію. Неслава лягла на всю сім’ю, батьки важко переживали і власну ганьбу, і ганьбу своєї доньки. Лише автор співчував Катерині, а у монолозі її матері чулися прокльони та докори:

«Якби знала, до схід сонця

Була б утопила...

Та все ж таки вона жаліла і любила доньку:

«Доню моя, доню моя,

Дитя моє любе!».

Катерина покинула своїх батьків і село. Вона подумувала про самогубство, але від цього вчинку її зупиняв син. Молода мати в пошуках кохання відправилася у мандри. На диво, їй вдалося знайти свого колишнього коханця. Катерина була готова на все заради дитини, вона навіть готова була піти у найми до москаля, аби тільки той визнав свого сина. Але він поводився з нею грубо і брутально. Серце Катерини не витримало і вона закінчила своє життя самогубством.

В образі головної героїні поеми «Катерина» Т. Шевченко розкрив трагедію життя багатьох сільських дівчат того часу. Він довів їх право на щастя, їх здатність на красу найблагородніших бажань, на велику життєву пристрасть і високі почуття. На жаль, у ті часи через соціальні конфлікти та нерівність досягти щастя було майже неможливо.