Твір на тему: «Провідні мотиви циклу віршів Т. Шевченка «В казематі»

+1

Доля Т. Шевченка дуже схожа з долею його рідної України, яку він ніколи не забував. Перебуваючи в Орській фортеці, поет написав тринадцять віршів, які з часом об’єднав у цикл поезій «В казематі». Більшість поезій з цього циклу пройняти мінорним настроєм, який відображав духовний стан Т. Шевченка під час його перебування у в’язниці.

Своєрідною ліричною увертюрою до циклу стала поезія «Згадайте, братія моя». У цій поезії відчувається самотність ліричного героя, близька особі автора. Герой вірша відчуває гостру потребу у спілкуванні і звертається до близького йому Кирило-Мефодіївського товариства. У цьому творі переважає мотив любові до рідної України, який звучить у різних варіаціях і в інших віршах циклу.

У деяких віршах з циклу «В казематі» Т. Шевченко поєднує мотиви смерті і самотності. Наприклад, у вірші «Чого ти ходиш на могилу» самотня мати не може дочекатися дочки, яка страждає через смерть свого коханого. Такі ж мотиви відчутні у вірші «Ой три шляхи широкії», а в поезії «Корсар» смерть набуває іншого, філософського осмислення.

У циклі особисті переживання поета злилися зі стражданнями українського народу, чуже горе Т. Шевченко сприймав, як своє. Тому є у віршах і мотиви пустоти, окраденої долі: на вкрадену долю нарікає каліка-москаль, який повернувся у рідне село, де його вже ніхто не чекав; сумує родина, покинута недбайливою донькою, яка забула рідних заради розкішного життя.

Болем іншої людини ліричний герой Т. Шевченка переймається й у вірші «М. Костомарову». А у поезії «Мені однаково» герой розмірковує над долею України. Цю поезію можна умовно поділити на дві частини. У першій половині вірша спостерігається нехтування ліричним героєм своєю долею, його самозречення, а друга половина — це вияв небайдужості до долі рідної країни.

Мотиви любові до України присутні майже у всіх поезіях циклу «В казематі», причому більшість з них звучать із сумом. Із всього циклу своєю тональністю виділяється лише вірш «Садок вишневий коло хати», у якому на тлі прекрасної української природи замальовується сільське життя. З цього вірша ллється атмосфера щасливого родинного буття і спокою, яка має ознаки ідилії.

В останній поезії циклу «В казематі», в якій автор звертався до своїх сучасників, не тільки відчувається любов до Вітчизни, а й лунає мотив патріотизму. Це цілком зрозуміло, адже єство митця прагнуло волі не тільки для себе, а й для рідної землі, від якої поет був силоміць відірваний на багато років, про яку Т. Шевченко так натхненно писав, чиєю долею він журився до останньої миті свого життя.