Твір на тему: «Душа людини непереможна» за поезією Лесі Українки
«Від часу Шевченкового Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст цієї слабосилої, хворої дівчини», — так захоплено про видатну поетесу Лесю Українку писав І. Франко. Ця тендітна, фізично квола жінка мала голос справжнього трибуна. Її вогненні поетичні слова звучали як гарячий заклик до боротьби за людські права. З часом саме Леся Українка стала символом народної сили і прагнення українців до свободи та незалежності.
Особисто мені дуже подобається її поезія «Contra spem spero». Ліричний герой цього поетичного твору, як і його авторка, з великою мужністю долає усі життєві незгоди і стає символом нескореного духу. У цих незабутніх рядках звучить тверда віра в перемогу над собою та ворогами, мужність та щирість:
«Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать.
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать».
Це вірш, у якому заклики ліричного героя співзвучні з головним життєвим гаслом поетеси, справжньої патріотки рідної України: «Убий — не здамся!».
На думку Лесі Українки, патріотизм полягає не в тому, щоб смиренно оплакувати важку долю Батьківщини, а в тому, щоб боротися за краще майбутнє рідної країни. Саме тому вона віддала своє поетичне слово на служіння українському народові.
Не менш мужньо, немов брязкіт зброї, звучить і інша поезія Лесі Українки під назвою «Слово, чому ти не твердая криця»:
«Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!»
Мужність поетеси не зломили ніякі труднощі. Доказом цього можуть бути сильні духом, незламні герої її поетичних творів. Таким, як і Леся Українка, став поет-каліка з поеми «Давня казка», який був непідкупним і чесним, який своїм поетичним словом закликав людей на боротьбу проти поневолювачів:
«Золотих не хочу лаврів,
З ними щастя не здобуду,
Як я ними увінчаюсь,
То поетом вже не буду».
Ідеалом Лесі Українки завжди була вольова, мужня і сильна людина. У драмі-феєрії «Лісова пісня» такою людиною була головна героїня, лісова дівчина Мавка. Сила духу і сила кохання Мавки були надзвичайними.
Мотиви боротьби та мужності звучать і в поезії «Досвітні вогні». А у вірші «Мріє, не зрадь» Леся Українка звертається до своєї мрії і запевняє читачів, що на шляху боротьби за волю народу її «не злякає ні горе, ні смерть». Адже мету свого життя поетеса бачила у боротьбі поетичним словом за правду, у служінні своїй зорі, своєму народові. Саме в цьому і полягає її безсмертя та безсмертя її творів:
«Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає».